Рантух
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:18, 29 листопада 2014; Світлана Лавроненко (обговорення • внесок)
Рантух, -ха, м. 1) Головной уборъ замужней женщины въ Галиціи — бѣлый тонкій платокъ, покрывало. О. 1862. IV. 37, 30. Уся в рантухах та в намистах золотих. Федьк. Пов. 85. 2) Родъ тонкой бумажной ткани. 3) Родъ юбки суконной. Kolb. І. 37. 4) = Лантух. Ум. Рантушо́к. Гол. IV. 353.
Зміст
- 1 Сучасні словники
- 2 1. Головний убір заміжньої жінки в Галичині — біла, тонка хустка; покривало. * У порівняннях. А буйні вітри білими снігами Закрили главу, ніби рантухами (Юрій Федькович, I, 1960, 57).
- 2.1 2. Тонка бавовняна тканина. * Образно. Вулиці поснули, Окриті пітьми чорним рантухом (Іван Франко, XIII, 1954, 432).
- 2.2 3. Різновид спідниці з суконно-лляної тканини. Для.., рантухів.. виготовляється тканина на льняній основі, з орнаментом переважно в клітинку (Матеріали з етнографії.., 1956, 52).
- 2.3 4. Лантух.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РАНТУ́Х, а, чол., діал.
