Жара

Жара, -ри, ж. = Спека. Сонце світило стиха, без жари. К. ЧР. 4.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖАРА́, и, жін. 1. Гаряча літня пора; спека. Надворі стояла жара (Іван Франко, VII, 1951, 96); І от у Петрівку, саме в спеку, в жару візьми та й занедужай (Панас Мирний, І, 1954, 300); // Висока температура повітря в приміщенні, печі і т. ін. У хаті душно та гаряче; порозвішувані по стінах білих рябопері птиці, здається, сказилися від цієї духоти та жари (Марко Вовчок, I, 1955, 297). 2. діал. Жар (у 3 знач.). Довгі безсонні ночі нищили його тіло, жара палила його нутро, засихала на устах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 40).

"Словопедія"

ЖАРА (дуже нагріте сонцем повітря) спека, спекота, духота

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

heat [hiːt]

• blistering / extreme / great / intense / scorching / stifling / sweltering / unbearable heat — сильная жара
• oppressive heat — томительная жара
• the heat was stifling /suffocating/ — жара была удушающая
• the heat of the day was over — дневная жара спала

Ілюстрації