Жара
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:52, 29 листопада 2014; Кравченко Катерина (обговорення • внесок)
Жара, -ри, ж. = Спека. Сонце світило стиха, без жари. К. ЧР. 4.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЖАРА́, и, жін. 1. Гаряча літня пора; спека. Надворі стояла жара (Іван Франко, VII, 1951, 96); І от у Петрівку, саме в спеку, в жару візьми та й занедужай (Панас Мирний, І, 1954, 300); // Висока температура повітря в приміщенні, печі і т. ін. У хаті душно та гаряче; порозвішувані по стінах білих рябопері птиці, здається, сказилися від цієї духоти та жари (Марко Вовчок, I, 1955, 297). 2. діал. Жар (у 3 знач.). Довгі безсонні ночі нищили його тіло, жара палила його нутро, засихала на устах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 40).
Ілюстрації
|
|
|
