Розбіяка

Розбіяка, -ки, м. Разбойникъ, забіяка, драчунъ. КС. 1882. X. 167. Грин. III. 591. І чоловічок не показний, а там розбіяка такий, що й Господи. Харьк.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Український тлумачний словник
- 1.2 Орфографічний словник української мови
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Український тлумачний словник

Розбіяка и, рідко.

1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас, І, 1959, 164); Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої [своєї] (Рудан., Тв., 1959, 46).

2. ч. і ж. Те саме, що задирака. — Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього добре — він удвічі добрий (Вас, II, 1959, 361).

Орфографічний словник української мови

1. іменник чоловічого роду, істота розбійник рідко

2. іменник чоловічого або жіночого роду, істота задирака рідко

Іноземні словники

Разбойник

1. Тот, кто промышляет разбоем, грабежом. — Тут, где-то на этом кряже ---, когда-то во время оно разбойники напали на караван с золотом. Чехов, Счастье. От бабушки я знал много сказок о разбойниках, которые грабили богатеев, раздавали деньги бедноте. Арамилев, В лесах Урала. || перен. Тот, кто причиняет физический и материальный ущерб кому-л.; насильник, угнетатель. — Пока ты не станешь для рабочих добросовестным хозяином, а не разбойником, — прости за резкость, — я не с тобой, а против тебя. Шишков, Угрюм-река. Разразилась война — нужно было стать рядовым бойцом на фронте литературы в напряженные дни великой борьбы с фашистскими разбойниками. Гладков, Повесть о детстве.

2. разг. Употребляется как бранное слово. Тут только увидел герой наш, что Петрушка был, как говорится, мертвецки пьян и едва на ногах держался. — Бездельник ты этакой! — закричал господин Голядкин. — Разбойник ты этакой! Достоевский, Двойник.

3. разг. шутл. Сорванец, сорвиголова. — И скажи, пожалуйста, весь класс из разбойников состоял, из сорвиголов, но, понимаешь ты, великодушны были! Чехов, Накануне поста.