Гільце

Гільце, -ця, с. 1) = Вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195.

Сучасні словники

Український тлумачний словник

Гільце я, с. етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колос­ками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхц в тарілках (Н.-Лев., II, 1956, 421); Без рушників, гільця, коровая і танців навколо діжі, як це одвіку в народі повелося,— одруження, за категоричним свідченням усього жіноцт­ва з Рибальської, не могло бути визнане дійсним (Смо-лич, Мир.., 1958, 25); * У порівн. Колись я думала для тебе па прощання Увити гарне рондо чи сонет І риф­мами заквітчати навколо, Немов гільце весільне (Л. Укр., І, 1951, 102).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135-136

гільце (зменшено-пестливе — гілечко) = гильце = вильце (змен­шено-пестливе — вилечко) = вільце (зменшено-пестливе — вілечко) —

1) весільне гільце (вильце, вільце) обрядове дерево українського ве­сілля: гілку (звідси гільце, деревце) сосни (взимку) або іншого дерева (влітку) втикають у хліб або весільний коровай, і кожну гілочку при­крашають квітами, колоссям, калиновими ягодами, хмелем, ко­льоровими (золотими, срібними та ін.) стрічками та папірцями; до гілля приліплюють також невеликі запалені воскові свічки; гільце як сонячна жертва і хліб-коровай означають єдність двох родів; біля весільного гільця дружки сплітали вінок для молодої, співаючи: «Бла­гослови, мати, віночок сплітати, вінок для царівни нашої оселі, для сестри, для внучки праматері Лелі»; вислів робити (вити) гільце означає «звивати весільне гільце (гильце, вильце, вільце)» — звідси останні два слова; гільце символі­зує молоду, а процес його виття пов’язувався з виттям кубла (гніз­да) для молодої пари, отже наве­дений вислів має й переносне зна­чення — «виходити заміж». Настина світлиця убрана по-весільно­му... На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (І. Нечуй-Левицький); Кожній хочеться, щоб її дружки... весільних пісень проспівали, ...щоб їй вильце звили (Грицько Григоренко); Гільце-деревце з ялини, Із червоної кали­ни, Із хрещатого барвінку, Із запаш­ного васильку (весільна пісня); Не­хай дівочки не прядуть, Нехай Ма­русі вільце в’ють (весільна пісня);

2) убране квітами й стрічками де­ревце, навколо якого під час свят­кування Купала співають купаль­ських пісень; його ще називають Купайлочком або Купалицею;