Вадити

Вадити, -джу, -диш, гл. 1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Ном. № 7159 Хліб на хліб не вадить. Ном. № 12028. Багацько не вадить. Ном. № 1366. Як не чує, то й не вадить. Ном. 2) безл. Тошнить.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАДИТИ, джу, диш, недок.

1. рідко. Завдавати шкоди, робити комусь неприємність. Ніколи вже не буду вадить тому чоловікові, котрого ти милуєш! (Олекса Стороженко, I, 1957, 34). 2. тільки 3 ос. Бути шкідливим, шкодити (здоров'ю людей, тварин, ростові рослин); заважати, перешкоджати. — Бач, самі п'ють вино, їм воно нічого не вадить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 199); То, певне, ся погана зима так всім вадить на здоров'я (Леся Українка, V, 1956, 128); — .4 мені світло не вадить, — відповів Заруба (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 313); Пбезос. Перед обідом не вадить, а по обіді загладить (Номис, 1864, № 11534); Правда!.. правда, наїдались, А вам тепер вадить (Тарас Шевченко, І, 1951, 334).

Не вадить (не вадило б), безос. — варто, варто б, слід, слід би, не зайве. Воно б не вадило сьогодні й підгулять (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 130); Дорога кепська: чи саньми, чи возом — Не розбереш. Подекуди й човном не вадило б (Максим Рильський, I, 1946, 128).

3. безос. Нудити. — А мені не те, щоб жити з ним: дивиться на нього вадить (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 96). 4. на кого, діал. Наговорювати. Чи хто всміхнеться.., панночка біжить до старої: «Бабуню, мене не шанують!» .. Та на всіх такеньки вадить та й вадить навадниця наша (Марко Вовчок, I, 1955, 111).

"Словопедія"

ВАДИТИ дошкуляти, шкодити; У ФР. заважати, перешкоджати; неос. нудити.