Макітра

Макітра, -ри, ж. 1) Родъ большой глубокой глиняной посуды съ круглымъ дномъ и значительно большимъ дна широкимъ отверстіемъ, употребляющейся для помѣщенія муки, тѣста, масла и пр. и для растиранія соли, пшена и пр. У гуцуловъ макітра болѣе напоминаетъ глубокую мису. Шух. І. 264. 2) Котловина. 3) Переносно: голова у человѣка. І злому Трої супостату макітру одділив од плеч. Котл. Ен. V. 49. Ум. Макітерка. Носить дід макітерку, баба сковороду. Грин. III. 314. Ув. Макітрище. текст

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках МАКІ́ТРА,Жирний текст и, жін.

1. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором. Вареники ті самі, та інша макітра (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 276); Другі товкли макогонами в макітрах жовте пшоно з салом на кашу (Данило Мордовець, I, 1958, 134); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (Андрій Головко, II, 1957, 118); * У порівняннях. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374).

Стрижений (острижений) під макітру (макітрою) — острижений кружком. Стрижені під макітру хлоп'яки місили глину (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 12); Макітрою кругом острижена голова [в Якима], потовщали трохи зрижілі гнуті донизу вуса (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 432).

♦ Макітра розуму в кого, фам. — хтось дуже розумний. — Так не можна, Онисіє Степанівно. Давайте поради! В вас же розуму добра макітра (Нечуй-Левицький, III, 1956, 91); — Ловко зметикував [бригадир], — казали колгоспники, — от тобі й дурне сало, а в нього макітра розуму! (Юрій Яновський, II, 1958, 320); Розбити макітру, фам. — посваритися. Вість, що.. голова колгоспу й директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася з партзборів у масу (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 332).

2. перен., ірон. Про голову людини. В хвативсь [Низ] за бороду кудлату І злому Трої супостату Макітру одділив од плеч (Іван Котляревський, I, 1952, 225); — Ні, от ти тільки сама звари своєю порожньою макітрою, чи ти хоч подумала, що плещеш (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 189).

3. діал. Улоговина. Тільки вночі Остап з Соломією зважились податися на берег. Вилазячи з макітри на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив місяць (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 602.

МАКІ́ТРАКурсивний текст, и, ж. 1. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором. Вареники ті самі, та інша макітра (Укр.. присл.., 1955, 276); Другі товкли макогонами в макітрах жовте пшоно з салом на кашу (Морд., І, 1958, 134); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (Головко, II, 1957, 118); * У порівн. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Н.-Лев., II, 1956, 374). Стри́жений (остри́жений) під макі́тру (макі́трою) — острижений кружком. Стрижені під макітру хлоп’яки місили глину (Ільч., Вибр., 1948, 12); Макітрою кругом острижена голова [в Якима], потовщали трохи зрижілі гнуті донизу вуса (Ле, Хмельницький, І, 1957, 432). ◊ Макі́тра ро́зуму в кого, фам. — хтось дуже розумний. — Так не можна. Онисіє Степанівно. Давайте поради! В вас же розуму добра макітра (Н.-Лев., III, 1956, 91); — Ловко зметикував [бригадир], — казали колгоспники, — от тобі й дурне сало, а в нього макітра розуму! (Ю. Янов., II, 1958, 320); Розби́ти макі́тру, фам. — посваритися. Вість, що.. голова колгоспу й директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася з партзборів у масу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 332). 2. перен., ірон. Про голову людини. Вхвативсь [Низ] за бороду кудлату І злому Трої супостату Макітру одділив од плеч (Котл., І, 1952, 225); — Ні, от ти тільки сама звари своєю порожньою макітрою, чи ти хоч подумала, що плещеш (Коз., Сальвія, 1959, 189). 3. діал. Улоговина. Тільки вночі Остап з Соломією зважились податися на берег. Вилазячи з макітри на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив місяць (Коцюб., І, 1955, 354). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 602. Макі́тра, ри, ж. 1) Родъ большой глубокой глиняной посуды съ круглымъ дномъ и значительно большимъ дна широкимъ отверстіемъ, употребляющейся для помѣщенія муки, тѣста, масла и пр. и для растиранія соли, пшена и пр. У гуцуловъ макітра болѣе напоминаетъ глубокую мису. Шух. І. 264. 2) Котловина. 3) Переносно: голова у человѣка. І злому Трої супостату макітру одділив од плеч. Котл. Ен. V. 49. Ум. Макітерка. Носить дід макітерку, баба сковороду. Грин. III. 314. Ув. Макітрище. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 399. Макі́тра (зменшене — макі́терка, макі́терочка) — вид старовинного або середнього посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором (перев. для перетирання маку, пшона, солі); переносно — велика голова (звідси макі́тра звари́ла), в козацькі часи стригли хлопців «під макітру», кружком, при цьому насаджуючи макітру на голову. Вареники ті самі, та інша макітра (приказка); Носить дід макітерку, баба сковороду (Б. Грінченко); Сього-того по макітерці, та й годі з мене (М. Номис); Того-сього півмакітри (М. Номис); фразеологізм: макі́тра ро́зуму в кого, жартівливо — дуже розумний, кмітливий, розсудливий. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 351.

макі́тра – іменник жіночого роду

відмінок: називний - макі́тра(однина),макі́три(множина); родовий - макі́три(однина),макі́тер(множина); давальний - макі́трі(однина),макі́трам(множина); знахідний - макі́тру(однина),макі́три(множина); орудний - макі́трою(однина),макі́трами(множина); місцевий - на/у макі́трі(однина),на/у макі́трах(множина); кличний - макі́тро*(однина),макі́три*(множина). "Словники України on-line" розроблено на основі CD-версії 3.2 (2008р.) © ULIF, 2001-2014

макітра

1 макітра — іменник жіночого роду …

Орфографічний словник української мови

2 макітра — и, ж. 1) Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором. 2) перен., ірон. Про голову людини. 3) діал. Улоговина …

Український тлумачний словник

3 макітерка — и, ж. Зменш. до макітра 1) …
Український тлумачний словник

4 макітрище — а, с. Збільш. до макітра …
Український тлумачний словник

5 Макитра и макогон — Кутья в макитре и макогон Макитра (укр. макітра)  на Украине широкий глиняный горшок с шероховатой внутренней поверхностью для перетирания мака и других семян макогоном. Иногда в макитре подогревают …
Википедия

6 Макитра — (укр. макітра)  на Украине широкий глиняный конусообразный горшок с шероховатой внутренней поверхностью для перетирания мака и других семян макогоном. Иногда в макитре подогревают кислое молоко для приготовления творога. Считается, что при… …
Википедия

7 ґовда — и, ж., діал. Голова, макітра …

Український тлумачний словник

8 макотерть — ма/кортеть, і, ж., ма/кортет, а, ч., діал. Макітра …

Український тлумачний словник

9 макотерт — Макотерт: макітра [54] …

Толковый украинский словарь

10 макортет — іменник чоловічого роду макітра діал …

Орфографічний словник української мови

11 макортетик — іменник чоловічого роду макітра діал …
Орфографічний словник української мови

12 макортеть — іменник жіночого роду макітра діал …

Орфографічний словник української мови

13 макотерть — іменник жіночого роду макітра діал …

Орфографічний словник української мови

14 дониця — ці, ж. Ол. Макітра …

Словник лемківскої говірки

15 макутра — ри, ж.Пр. Макітра …

Словник лемківскої говірки

16 макитра — большой горшок, в котором размельчают мак, табак (Гоголь), также макотра, макотерть, укр. макiтра, макотерть, макортеть (Манжура 185), блр. макоцёр, макотра (Малевич 180). Из *макотьра, *макотьрть от мак и тереть, тру; ср. словен. makȯtǝr, род …

Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

Ілюстрації