Хустка

Хустка, -ки, ж. 1) Платокъ. Чуб. VII. 424. Гол. Од. 50. Вас. 167. Побіліла як хустка. Ном. 2) мн. = Заручини. МУЕ. ІІІ. 74. Ум. Хустонька, хусточка. Хустоньку пери. Грин. ІІІ. 551.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХУ́СТКА, и, жін. 1. Шматок тканини або в'язаний, трикотажний виріб, перев. квадратний, який пов'язують на голову, шию, напинають на плечі. Везе Марко.. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру; хустку 3 білою габою (Тарас Шевченко, I, 1951, 322); Зараз послали по якогось писаря Захаревича.. Прийшов він хутко. Поганенький на личку, рябий, як решето; штани сині, широкі, якась куца свиточка і на шиї зелена хустка; під правицею шапка (Марко Вовчок, I, 1955, 77); Дівчина мерзлякувато куталась у теплу вовняну хустку (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 170); Вийми, мамо, хустку мені з скрині, Синю в диких рожах, ще дівочу (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 135); * Образно. Де не стану, де не гляну-, напливає ночі мла, і зоря свою багряну хустку ізняла (Володимир Сосюра, II, 1958, 259); * У порівняннях. Дід, мов кам'яний, зложив на грудях свої старі, жиляві [жилаві] руки, пог хнюпив голову, укриваючи груди, мов хусткою, білою бородою (Панас Мирний, I, 1954, 166); В синьому небі пливла біла, як пухова хустка, хмарина (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 64); // Атрибут весільного обряду. Старшій дружці дала [Зубиха] пару свічечок п'ятакових до вінця, хустку руки зв'язати, рушник під ноги (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 211); Дівич-вечір збирає вже Орина Лободівна: хустки подавала за Прохора Осауленка (Пантелеймон Куліш,. Вибр., 1969, 266); Та дівка, до котрої він присватувався, прочула про це й не пішла за нього, й хустки одібрала (Ганна Барвінок, Опов.., 1962, 59).

Тернова хустка див. терновий 2. 

♦ Зав'язати хустку див. зав'язувати; Збліднути як хустка — те саме, що Збліднути як полотно (див. збліднути). — Я — злодійка!? — вимовила стара... Зблідла як хустка, і очі їй засяли, і сльози покотились (Марко Вовчок, I, 1955, 136). 2. Невеликий шматок тканини квадратної форми для сякання, а також витирання носа, рота, обличчя, очей і т. ін. В сінях він зняв з себе шинелю й картуз і кинув на довгу скриню; потім витяг з кишені червону хустку, висякав носа й пішов в світлицю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14); Андрійко, нарешті, затих, витер мокре обличчя хусткою і з перекривленим від болю лицем повернувся до матері (Петро Панч, II, 1956, 493); Він здійняв окуляри й, хукнувши, легенько почав протирати їх хусткою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 225).

Носова хустка див. носовий; Хустка до (для) носа, розм. — те саме, що Носова хустка (див. носовий).

Словопедія

ХУСТКА - хустина, (трикутня) косинка, (в'язана) шаль; (до носа) носовичок, хустинка; (вовняний шаль) плед; хустонька, хусточка, зб. хустя.

«Словники України on-line»

Ху́стка – іменник жіночого роду

відмінок - однина - множина; називний - ху́стка - хустки́; родовий - ху́стки - хусто́к; давальний - ху́стці - хустка́м; знахідний - ху́стку - хустки́; орудний - ху́сткою - хустка́ми; місцевий - на/у ху́стці - на/у хустка́х; кличний - ху́стко - хустки́;

Українська-англійська Словник

Хустка - Shawl

Носова хустка - Handkerchief

Ілюстрації