Гикнути

Гикнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гикати. Икнуть.

1.Академічний тлумачний словник

ГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гикати. Бійці гикнули, свиснули на осла, і він припустив уподовж вулиці щодуху (Олесь Гончар, I, 1954, 115); Балики поплескав коня по гриві .. і, гикнувши, звернув на вузьку стежку до Горленкового хутора (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 42).

ГИКНУ́ТИ і ІКНУ́ТИ, ну, неш, док. Однокр. до гикати, ікати. Масюк випив чарку перцівки,.. а потім не то гикнув, не то крякнув і, наливши чарку, подав зятеві (Нечуй-Левицький, I, 1956, 580); Потому могуча Никанорова постать підводиться з покуття, витирає бороду і, глибоко гикнувши, встає з-за столу (Іван Микитенко, II, 1957, 81); — Удавився! — каже, ікнувши, Матня й положив хліб на стіл (Панас Мирний, I, 1949, 336); [Ага:] Я так рознервувалась. (Взяла склянку, зробила ковток і ікнула. Василина посміхнулась.) (Олександр Корнійчук, II, 1955, 245).

2. Орфографічний словник ги́кнути-дієслово доконаного виду. гикнути — I гикн ути і ікну/ти, ну/, не/ш, док. Однокр. до гикати, ікати. II г икнути ну, неш, док., розм. Однокр. до гикати