Патякало

Словник Бориса Грінченка

Патякало, -ла, с Многоглаголивый человѣкъ. Лохв. у.

Інші словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПАТЯКАЛОа, чол. і жін., зневажл. Той, хто любить патякати. — Пора на зяб орати. — Будеш ти носом орати долівку холодної — там твій зяб буде, патякало погане (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 89).

---

Орфографічний словник української мови

ПАТЯКАЛО, патя́кало

іменник чоловічого або середнього роду, істота зневажл.

---

Онлайн словник українських рим

відм'якало варнякало висякало вклякало дзвякало заклякало залякало злякало клякало крякало лякало набрякало налякало натякало перелякало поварнякало позаклякало полякало понабрякало приклякало просякало

Цікаві факти

• Веселі віршики
  
• Патякало
  

Джерела та література

1. Словник Бориса Грінченка
2. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
3. Онлайн словник українських рим