Набіг
Набіг, -гу, м. Набѣгъ.
Зміст
«Словарь української мови»
Набіг, -гу, м. Набѣгъ.
Сучасні словники
Набіг - Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території. Більшість полонених, захоплених під час набігів, скіфи продавали грецьким работорговцям (Історія стародавнього світу, 1957, 95); Отої ночі перед набігом козацьким на село.. майже всеньку ніч і гибіла [Катря] надворі, все прислухаючись (Андрій Головко, II, 1957, 369).
НАБЕ́Г -а, муж. 1. Внезапное нападение, вторжение. Набеги кочевников, печенегов. Жестокий, буйный н. 2. Внезапный стремительный и короткий удар по противнику (спец.). Кавалерийский н. в тыл врага. | прил. набеговый, -ая, -ое (ко 2 знач.).
НАБЕ́Г, набега – муж. Кратковременное вторжение, внезапное занятие, опустошение какой-нибудь территории. Совершить, производить, делать набег на что-нибудь. Киевская Русь подвергалась опустошительным набегам кочевников. В жарких странах обезьяны производят набеги на хлебные поля. «Их села и нивы за буйный набег обрек он мечам и пожарам.» Пушкин.
Набе́г — способ ведения боевых действий, внезапное нападение, вторжение; стремительный и короткий удар по противнику:
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 463.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 15. Словник української мови
- Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949-1992.[1]
- Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.[2]
