Данцува́ти

Словник Грінченка

Данцува́ти (-цу́ю, -єш) - Танцювати.(Словник української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 357.)

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. перех. і неперех. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.). Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (Олесь Донченко, V, 1957, 460); І от музики загули!.. І хлопці жвавії танцюють (Степан Руданський, Вибр., 1949, 62); Як почали братчики танцювати під бандуру, він і собі пішов навприсядки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 148); [Перелесник:] Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці.. будуть танцювати коло по травиці (Леся Українка, III, 1952, 206); * Образно. Було колись в Україні — Лихо танцювало, Журба в шинку мед, горілку Поставцем кружала (Тарас Шевченко, I, 1951, 60); * У порівняннях. Вітер міцнішав і весь час змінював напрямок, наче танцював над сніговійним степом якийсь дикий танець (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 203); // неперех. Брати участь у танці, у танцях. — А що ж ви не танцюєте, вражі діти? — гукнув він на людей (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 201); Тільки розтяг Вихтір гармошку — пішло зовсім інше діло.. Хто зроду не танцював — і той пішов вихилясом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 208); // Уміти виконувати танець, танці. Зоня знала стільки веселих, дотепних краков'яків, уміла так гарно танцювати (Леся Українка, III, 1952, 647).

Аж танцює хто — хтось дуже радіє з якогось приводу. А Тимоха ж то аж танцює, що звів Левка, господарює усім (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 265); Танцювати від печі — робити щось, починаючи зі звичного місця або із самого початку; Танцювати під чию-небудь дудку див. дудка; Танцює, як не перерветься див. перериватися1.

2. неперех. Виступати в балеті, бути артистом балету. Балерина танцює вже багато років; // перех. Виконувати певну роль у балеті. Танцювати Одетту в «Лебединому озері».

3. неперех., перен. Робити рухи, що нагадують танець; підстрибувати. Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат (Марко Вовчок, I, 1955, 293); Юра танцював на одній нозі, диким вереском, оглашаючи подвір'я (Юрій Смолич, II, 1958, 20); * Образно. Карасикам сердешним довелось На сковородці [сковорідні] танцювати (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 150); // Грайливо або неспокійно тупцювати, підстрибувати на місці; гарцювати (про коней). Притулилася [турчанка] до гриви, од острог танцює кінь... (Володимир Сосюра, I, 1957, 385); Кобила здригалась від вигуків, нашорошено поводила вухами, танцювала на сильних красивих ногах (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 137).

4. неперех., перен. Тремтіти, дрижати, хитатися. Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229); І суддя, який саме поправляв пенсне, що танцювало у його тремтячих пальцях,.. наказав Дусьці повторити останні слова Галі Очеретної (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 300); Міст танцює під ними (Юрій Яновський, IV, 1959, 75); // Швидко рухатися в різних напрямках; бурхати. Он там товариші багаття розпалили,.. вогонь танцює... (Леся Українка, I, 1951, 234); В руки візьмуть [дівчатка] вінички І ну мести по хаті! Танцюють у проміннячку Смітинки волохаті (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 218); // Мерехтіти, миготіти. Танцюють зорі — на мороз чималий Показують (Максим Рильський, III, 1961, 118).

5. неперех. Виконувати танець (у 7 знач.). Мічені бджоли, що прилітали на годівницю, брали сироп, поверталися у вулик і тут бурхливо танцювали на стільниках, висилаючи в політ нових збирачок (Бджоли, 1955, 163).

Фразеологічний словник української мови

• танцюва́ти від пе́чі. Бачити в чому-небудь першопричину, початок чогось. Звичайно, неприємно, що в театрі збитки. Але вважати це головним ми, даруйте, не можемо, і танцювати від цієї печі не слід (О. Левада); Оце, якщо навіть улітку дітлахи граються на печі, то взимку, певне, і не злазять з неї. А зими, кажуть люди, на Алтаї суворі… Видно, й справді, тут танцюють від печі, вона — всьому голова (Ю. Хорунжий).

• танцюва́ти / затанцюва́ти (потанцюва́ти) під ду́дку чию, кого. Беззаперечно виконувати чиї-небудь бажання, підкорятися комусь у всьому. А незабаром почав (Юрко) верховодити всіма парубками в селі; всі вони танцювали під його дудку (П. Куліш); — Ніхто мене не переконає танцювати під дудку Миті Снігура, поки я старший майстер (П. Автомонов); Я бачив таких героїв. Я тебе провчу, ти ще потанцюєш під мою дудку (М. Томчаній). скака́ти під ду́дочку. Чий хліб їси, під того й дудочку скачи! (Укр.. присл..).

Медія

|}