Носити

Носи́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Носить. Хто ж тобі, моє серденько, обідати носив? Нп. Ой Василя, Василечка тихий Дунай носить. Мет. 19. 2) Носить одежду, обувь.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) Словник України ОНЛАЙН

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НОСИТИ, ношу, носиш, недок. 1. перех. Те саме, що нести 1, 2, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); Бійці носили ящики з мінами (Олесь Гончар, III, 1959, 39); Танцюрист [кінь] носив сержанта (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 102); Тії Квіти, шовком вбрані, Попадали, неначе п'яні — Пропала чвань! Тепер — куди не глянь — Скрізь по двору їх вітер носить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 64). ♦ Де вже ноги не носили — хто-небудь багато ходив скрізь, побував у багатьох місцях. Пішов я, брате, зароблять. І де вже ноги не носили! Поки ті гроші заробив (Тарас Шевченко, I, 1951, 397); За плечима (собою) не носити що — в житті згодиться, не буде зайвим те, що людина набула, засвоїла і т. ін. — Де ви це слово [бізнес] перейняли? — Боно давно при мені.. Пауку за плечима не носити... Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (Олесь Гончар, III, 1959, 428);

«Словники України on-line»

носи́ти – дієслово недоконаного виду