Люстерко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:08, 24 листопада 2014; Наталія Качанюк (обговорення • внесок)
Люстерко, лю́стеречко, -ка, с. Ум. отъ люстро.
Зміст
Сучасні словники
ЛЮСТЕ́РКО, а, сер., діал. Дзеркальце (у 1 знач.). Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Українські народні пісні, 2, 1965, 445); Настя в хаті миє посуд, раптом кидає. Хапає люстерко, визирається (Степан Васильченко, III, 1960, 321); Кожен користався Дніпром по-своєму.. Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер дзеркалом замість люстерка, роздавленого в дорозі (Олесь Гончар, I, 1959, 41).
Орфографічний словник української мови
люсте́рко іменник середнього роду діал.
Ілюстрації
|
|
|
|
