Войовничий
Войовничий, -а, -е. Воинственный.
Зміст
Сучасні словники
1. Який прагне або схильний воювати. Постає кругом по світі Плем'я сміле, войовниче (Іван Франко, X, 1954, 120); Третя доба — мідяна — за срібною хутко настала; Люд войовничий, суворої вдачі, до зброї охочий, Але ж іще не злочинний (Микола Зеров, Вибр., 1966, 302); Скіфи були войовничими племенами (Історія УРСР, І, 1953, 25);
// Спрямований на розв'язання війни. Войовнича політика імперіалістичних держав.
2. перен. Який веде непримиренну боротьбу з ким-, чим-небудь. В боротьбі з ворожою ідеологією мужніли сили нашої літератури, утверджувалась її войовнича комуністична партійність (Українська література, 10 клас, 1957, 5); Войовничий матеріаліст і атеїст, Писарєв невтомно боровся проти релігійної ідеології та її проповідників (Наука і життя, 12, 1958, 50);
// Який виражає, виявляє готовність до сутички, суперечки, бійки. Андрій раптом зіскакує й стає в войовничу позу (Степан Васильченко, I, 1959, 156).
Тлумачний словник української мови
а, -е.
1) Який прагне або схильний воювати. || Спрямований на розв'язання війни.
2) перен. Який веде непримиренну боротьбу з ким-, чим-небудь. || Який виражає, виявляє готовність до сутички, суперечки, бійки. Войовничий запал.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/vojovnychyj
https://uktdic.appspot.com/?q=%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%B9
