Гаплик

Словник Грінченка

Гаплик, -ка, м. Проволочный крючекъ для застегиванія платья. Утяти до гапликів. Сдѣлать что-либо некстати, невпопадъ. Ном. № 12469. Утяв до гапликів. Котл. МЧ. 460.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник ( 1970-1980)

ГАПЛИ́К, а, чол. Металева зачіпка, що пришивається проти петлі до одягу, і служить застібкою. Підвів мене до дзеркала; дивлюсь: казакин мій защепнутий на всі гаплики (Олекса Стороженко, I, 1957, 120); Ганна тільки ахнула, потім, розвісивши біля груби одежу, взялась пришивати до кожушка гаплики (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 41). Пришити гаплик — зауважити в'їдливо, дошкульно;

Утяти (утнути) до гапликів — зробити, сказати що-небудь не до речі, невчасно, не до ладу. [Тетяна:] Гарно, гарно [співав], нічого сказати. [Михайло:] Утяв до гапликів! [Тетяна:] Аж пальці знати (Іван Котляревський, II, 1953, 63); — Наш дяк більше б годився для тієї ролі тореадора. — говорила Батя. — О, сей утнув би до гапликів, нема що й казати, — говорив Леонід Семенович (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 100).