Говіти

Гові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Коли ви будете говіть? Тоді, як хліба не стане. Ном. № 131. т {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}} ГОВІТИ, ію, ієш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. — Спасенники й без того помагали мені в роботі, як говіли (Нечуй-Левицький, III, 1956, 175); Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 59); // Сповідатися і причащатися. — А як будеш говіть, то задерж в роті причастя (Нечуй-Левицький, I, 1956, 67).