Єпископ

Єпископ, -па, м. Епископъ. Хто приїхав? рознеслось по залі. Ректор академії! єпископ! митрополіт. Левиц. Пов. 317.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках <ref>http://sum.in.ua/s/jepyskop</ref> ЄПИСКОП, а, чол. Вищий духовний чин у християнській церкві. 12-й:] Він каже, що не з божої встанови ти став єпископом (Леся Українка, II, 1951, 491); // Особа, яка має цей чин; архієрей. Пісню чути було і в домі єпископа Мелхиседека (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 116).

<ref>http://www.pomisna.in.ua/p/slovnyk.html</ref> Єпископ (грецьк. «той, що наглядає», «наглядач») - священнослужитель третього, вищого ступеня священства, інакше - архієрей. Первісне слово "єпископ" означало архиєрейство як таке, незалежно від церковно-адміністративного положення (у такому змісті воно вживається в посланнях св. ап. Павла). Згодом, коли архієреї стали поділятись на єпископів, архієпископів, митрополитів і патріархів, слово "єпископ" стало означати першу категорію з перерахованих, і в первісному змісті було замінено словом "архієрей".

http://slovopedia.org.ua/42/53380/282536.html ЄПИСКОП єпи́скоп (грец. επίσκοπος, букв. – наглядач, охоронець)

1. Вищий духовний чин у християнській церкві. Див. також «архієрей».

2. В Стародавній Греції політичний агент, що його Афіни засилали в союзні держави для нагляду за виконанням союзницьких договорів.

3. У ранньохристиянських громадах 2 ст. виборна особа, що відала майновими й судовими справами.