Багач

Багач, -ча, м. Богачъ. Прийшов багач, прийшов дукач та в порога став, із нашої голотоньки сміяться почав. Рудч. Чп. 107. Багач великий, Данило Гурч. Він таки з козаків був, та жив собі паном, мав свій хутір і степи й поле. МВ. І. 151.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний словник

БАГАЧ, а, чол. Той, хто має багатство (в 1 знач.); багата людина, багатій; протилежне бідняк. Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок, I, 1955, 358); — Бачив я: Багач в дворі препишнім проживає У злоті, сріблі, розкоші (Іван Франко, XIII, 1954, 32); Всяк знає, як багач дбає: не своїм горбом, а чужим трудом (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 83.

бага́ч – іменник чоловічого роду, істота

відмінок однина множина називний бага́ч багачі́ родовий багача́ багачі́в давальний багаче́ві, багачу́ багача́м знахідний багача́ багачі́в орудний багаче́м багача́ми місцевий на/у багаче́ві, багачу́, багачі́ на/у багача́х кличний бага́чу багачі́