Безвусий

Безвусий, -а, -е. Безусый, не имѣющій усовъ. БЕЗВУСИЙ (у якого немає вусів), ГОЛОВУСИЙ розм. рідше. На галявині проти сонця бронебійники під орудою безвусого єфрейтора розіклали багаття (О. Гончар); - І невже твій головусий график піде на се? (І. Франко).

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БЕЗВУСИЙ, рідко БЕЗУСИЙ, а, е.

1. Який не має вусів. Хома видимо глузує. В зморшках старого безвусого виду глибоко залягла злість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 34); Безвусий Брянський по старшинству був весільним батьком (Олесь Гончар, III, 1959, 189).

2. перен. Дуже молодий. [Спартак:] Коли я був безвусим юнаком, Я уявляв собі нову людину Як суміш із заліза та бетону (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 45).

3. Те саме, що безостий. Після вусатої жовтогарячої озимої [пшениці].. закрасувались такі ж неозорі масиви уже безвусої, булькатозернистої і ще рутої ярої (Яків Баш, Надія, 1960, 238).