Вага

Вага, -ги, ж. 1) Вѣсъ. На хуру вагою кладуть. Г. Барв. 324. Ой десь мій брат у Криму продає сіль на вагу. Рудч. Чп. Вагою дати. Отпустить на вѣсъ. Важкою вагою. Съ великимъ трудомъ. 2) Тяжесть, бремя, грузъ. Хури йшли з вагою. Широко ступав Марко, здавалось, і ваги ніякої не було у його на плечах. Стор. М. Пp. 25. Ото ж на мене вагою сіло. Ном. № 13275. Усяка людина має свою вагу на світі. К. (О. 1861. VI. 28). 3) Вѣсы. Ой, хто б узяв та зважив моє горе! хто б на вагу зложив моє нещастя. К. Іов. 4) Гиря. Я бачив ув Одесі самограйну машину: ваги колеса повертають, а вона й грає, так само як у дзиґаркові. Канев. у. 5) Вѣсъ, значеніе, сила. Це для мене не має жадної ваги. 6) Бути у вазі. Быть беременной. На третій годочок я стала у вазі: Господь і мені дав. Г. Барв. 97. 7) Колебаніе. Гой ги, вороги! ми не маєм ваги! Шевч. 57. Ревуть, лютують вороги, козацтво преться без ваги і покотились яничари. Шевч. 59.

Сучасні словники

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

ВАГА I прилад для вимірювання маси тіл; розрізняють ваги: важільні (напр., шалькові, циферблатні), пружинні. електричні, електронні; для зважування великих мас використовують в., одне плече якої в 10 раз більше від ін. В. використовували вже у стародавні часи, ймовірно, кільканадцять ст. до н.е.; у Греції та Римі в I ст. до н.е. існували важільно-пересувні в., т.зв. безміни. II сила, з якою Земля притягує певне тіло; є рівнодійною сили гравітаційної взаємодії тіла із Землею і відцентровою сили, що виникає внаслідок обертання Землі; питома в. - вага 1 м3 певного тіла.

Словник синонімів Полюги

ВАГА (прилад для важення) ваги, вагівниця, (з коромислом) терези; (те, що важить) вантаж, тягар.

Словник синонімів

ВАГА (чого) важкість, вагота; (для пліч) тягар, вантаж; П. значення, вагомість, авторитетність, важливість, ваговитість, У ФР. вплив; (для зважування) ВАГИ.

Фразеологічний словник української мови

ВАГА

аж вага́ з груде́й спа́ла. Стало легше, спокійніше і т. ін. Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала (М. Коцюбинський).

на вагу́ зо́лота. 1. Який має першорядне значення, велику цінність; надзвичайно важливий. Люди .. жадібно прислухалися до оголошення місцевого радіо. Інформація була на вагу золота (Ю. Щербак); — Та звісно, як у степу... Вода на вагу золота (О. Гончар); — От маслини... Річ, на перший погляд, наче несмачна й нікому не потрібна. А насправді — на вагу золота. Делікатес (Л. Дмитерко); — Це у вас (у Середній Азії) вода на вагу золота, а в нас цього добра вистачає (Ю. Збанацький). 2. зі сл. цінува́тися. Дуже дорого, високо. Кожна спокійна хвилина тепер цінувалася на вагу золота (В. Козаченко); Горіхова фанера цінується на вагу золота (З журналу); Ішла війна, військові льотчики цінилися на вагу золота, бо не так легко й не так скоро можна навчити людину літати... (І. Гребенюк).

пито́ма вага́ кого, чого. Роль, значення або місце кого-, чого-небудь десь, у чомусь. Збільшується питома вага жінок у загальній кількості зайнятої робочої сили (З журналу); Взагалі помітною рисою фольклорного творчого процесу в ділянці прозових творів є все дальше зменшення питомої ваги казково-легендарних елементів у новотворах (Легенди..).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАГА, и, жін., тільки одн.

1. Важкість (у 1 знач.) предмета, що звичайно визначається зважуванням. Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (Іван Франко, IV, 1950, 201); За витоптані буряки Митько приніс бабі Христі щуку вагою в п'ять кілограмів (Олесь Донченко, VI, 1957, 146); Поринаючи в ці думки, Мар'ян навіть відчув вагу коси у руках (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 183). ▲ Важка вага див. важкий; Жива вага див. живий; Забійна вага див. забійний; Легка вага див. легкий; Молекулярна вага див. молекулярний; Питома вага див. питомий; Середня вага див. середній; Чиста вага див. чистий. ♦ На вагу золота — дуже дорого, високо цінується. — Це у вас [у Середній Азії] вода на вагу золота, а в нас цього добра вистачає (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 4); Та кожен інженер тут на вагу золота (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 38).

2. перен. Значення, вплив. [Кобзар:] І слово — не полова, і воно велику вагу має (Панас Мирний, V, 1955, 87); Нові завдання тривожили його допитливий мозок, нові досліди величезної ваги стояли перед ним (Олесь Донченко, І, 1956, 369); У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий ґрунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір'ям (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 215).

3. Важкий предмет (предмети), тягар, вантаж і т. ін. А так як на одному коні далеко не заїдеш і багато ваги не завезеш, то вони спрягались кіньми (Нечуй-Левицький, II, 1956, 366); Три тіні зігнулися під якоюсь вагою — щось несуть на плечах (Панас Мирний, II, 1954, 20); Зеленим пушком кучерявилась дрібненька і напрочуд тонка травиця, для якої і краплина роси була вагою (Михайло Стельмах, II, 1962, 144); * Образно. На серце моє, на голову, на всеньке тіло вагою налягло лихо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 144). ♦ Бути (стати) у вазі — бути (стати) вагітною. На третій годочок я стала у вазі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 97).

4. Система мір, застосовувана при зважуванні. Десяткова вага.

5. Прилад для зважування. Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки — таке важке, що й не зважити на вазі! (Марко Вовчок, I, 1955, 383); Керівництво колгоспу привезло вагу в поле, щоб виміряти й визначити загальні показники зібраного врожаю (Юрій Смолич, III, 1959, 449).

6. фіз. Сила, з якою нерухоме відносно Землі тіло діє на підпору внаслідок тяжіння.

Центр ваги див. центр.

7. заст. Те саме, що вагання 1, 2. Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Тарас Шевченко, I, 1951, 201); [Доля:] Ти стоптав дивоцвіти без ваги попід ноги (Леся Українка, III, 1952, 267).