Яблучко
Я́блучко, -ка, с. 1) Ум. отъ яблуко. 2) Родъ орнамента въ размалевкѣ глиняной посуды: круглыя точки, кружки величиной въ серебряный пятачекъ. Вас. 184.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник ЯБЛУЧКО
- а, сер.
1. Зменш.-пестл. до яблуко 1, 2. [Денис:] Я.. переліз через пліт й украв з півдесятка яблучок (Марко Кропивницький, II, 1958, 445); Вона ретельно визбирувала падалицю, кожне яблучко старанно розрізала й нанизувала на нитку сушитись (Олесь Донченко, II, 1956, 106); Зінаїда Петрівна.. схвильована. Якби вдень, було б видно, як під квітчастою хусткою яблучка щік пашать, палають (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 59); * У порівняннях. Мов яблучко у садочку, Кохалась дитина (Тарас Шевченко, II, 1963, 28); Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 307). ♦ Недалеко відкотиться яблучко від яблуньки (яблуні) див. відкочуватися. 2. Назва пісні й танцю. Якийсь морячок-одесит просто під відчиненим вікном у начальника вокзалу пішов вибивати «яблучко» (Олесь Гончар, II, 1959, 126). 3. Центральна частина мішені (у 1 знач.) у вигляді чорного кружка. — В яблучко! — зрадів Сергій (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34). 4. Те саме, що гал (див. гали 1). Колись гали, зокрема дубові (їх у народі звуть дубовими «яблучками»), використовували для виготовлення чорнила (Наука і життя, 5, 1973, 41).
Академічний тлумачний словник ЯБЛУЧКО
- ЯБЛУКО, а, сер.
1. Плід яблуні (перев. кулястої форми). Надворі схопився вітер. Яблуні загойдали гілками.. На стіл посипались яблука (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 106); Вздовж виноградників, мов обрамлення, тяглися сади. В них достигали яблука, пізні персики (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 160); На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука(Олесь Гончар, III, 1959, 73); * У порівняннях. Від ситої їжі стала вона кругла, як яблуко (Олесь Донченко, V, 1957, 30); Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий (Максим Рильський, I, 1960, 258). ♦ Недалеко відкотиться яблуко від яблуньки (яблуні) див. відкочуватися; Яблуко розбрату див. розбрат 1; Яблуку ніде впасти — надзвичайно тісно від великого скупчення людей. Під високим тином, коло сільради, ніде яблуку впасти. Збіглися старі й малі з усього кутка (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 156); На пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 59). 2. Предмет або плід, що має кулясту форму. Затамувало віддих усе віче, стежило за князем, а той витримував урочистість миті, поклав руку на яблуко меча (Павло Загребельний, Диво, 1968, 431). ▲ Адамове яблуко див. адамів; Очне яблуко див. очний. ♦ У яблуках — з круглими темними плямами на шерсті (про масть коней). Сірий у яблуках колгоспний рисак розмашисто ударив копитом (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 492); Перські в яблуках коні сахнулися від коней білої імператорської масті (Павло Загребельний, Диво, 1968, 344). 3. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв. Земляне яблуко: а) (діал.) гриб трюфель; б) (заст.) картопля. Майже сто років російські селяни називали картоплю «земляним яблуком» (Наука і життя, 8, 1969, 25); в) (діал.) цикламен. Поруч з повсюдною назвою рослини — «цикламен» (від грецького слова, що означає «коло»), побутують і такі: «земляні яблука», «свиняча картопля», «земляні каштани» (Знання та праця, 1, 1974, 29); Райські яблука див. райський.
- -а, с.
1) Плід яблуні (перев. кулястої форми).
Я/блуко ро/збрату перен. — предмет суперечок, причина ворогування. 2) Предмет або плід, що має кулясту форму.
У я/блуках — з круглими плямами на шерсті (про масть коней). 3) Уживається як складова частина деяких ботанічних назв.
Земляне/ я/блуко — а) (діал.) гриб трюфель; б) (заст.) картопля ЯБЛУЧКО
- яблуко
1. Завершення бані, намету або ліхтарика у християнській церкві, яке формою нагадує яблуко і встановлюється під хрестом. Нерідко виконується позолоченим. 2. Сфера під ангелом або прапором у вінчанні башти або шпиля на громадській споруді.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
- [1].
Яблучко(пюре)
- [2], Червоне яблучко
Червоне яблучко,
Я тебе вкраю,
Я тебе, дівчино,
Вірно кохаю.
Червоне яблучко,
Я тебе вкушу,
Я тебе, дівчино,
Любити мушу.
Я тобі стежечки
Не городила,
Я тобі іншої
Не боронила.
Як гори, так доли
Так всюди рівно,
Як тобі, так мені
Любити вільно.
- [3], Яблучко
Як упало яблучко з маминої гілки,
Покотилось яблучко у траву, де бджілка
Мед шукала запашний у квітках осінніх,
Де сидів малий Сашко з дідусем на сіні.
Сонце гріло й не пекло. Зáтишно довкола:
Ген журавлики сумні в небі роблять кола,
Пахне м’ята і полин, звабно листя пахне, –
Впало яблучко – лежить, навіть і не ахне.
– Чи не боляче тобі? – яблуня спитала. –
Ой бідóве*! Ой мале! Тільки б не пропало!..
– Та не бідкайся отак, – радила сорока, –
З діточками зáвжди нам радість і морока.
Як упало яблучко з маминої гілки,
Покотилось яблучко у траву,
де бджілка…
- [4],
Гостиний двір «Яблучко»
