Квіт
Квіт, -ту, м. 1) Цвѣтокъ. Зацвіла калина у лузі та пустила квіти. Макс. Діточки мої, квіти мої! пов’яли ви у зеленочку. МВ. І. 46. 2) В квіти = Квітка 4. Зав’язала голову новою хусткою, все чорною і краї в квіти. Св. Л. 76.
Зміст
Сучасні словники
Квіт 1. род. а, перев. мн. Те саме, що квітка 2. Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 129); На підвіконнях росло багато квітів (Іван Сенченко, На Бат. горі, 1960, 7); * Образно. Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! (Леся Українка, I, 1951, 207); Нехай і мій зав'ється скромний квіт В вінок од українського народу (Максим Рильський, Мости, 1948, 6).
Живі квіти' — природні квіти. Дівчинка в віночку з живих квітів і в строкатій чепурній плахті гнала.. велику круторогу корову (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 88).
2. род. у, збірн. Квітки, багато квіток. Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока — ні дерева, ні квіту, ні щебетання... (Марко Вовчок, I, 1955, 230); — Він насіяв для мене квіту по всьому світу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 234); Дихав [Микола] на повні груди і ніяк не міг збагнути, чим же пахне оцей незайманий, повний розкішного квіту вологий придніпровський луг (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 72).
3. род. у, збірн. Те саме, що цвіт 1. Над кущами пінилися у квіту розлогі старі липи (Натан Рибак, Час, 1960, 17); Є щось святе у слові рідний край. Для мене — це матусі пісня ніжна, І рідний сад, від квіту білосніжний (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 5). ♦ Квітом розцвітати — буяти, пишно розвиватися. На тому сподіванні квітом розцвітають надії (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 229); У [самому] квіті — у розквіті. Бачить Остап — лежить при дорозі козак вбитий: молодий, у самому квіті своєму (Марко Вовчок, I, 1955, 328).
4. род. у, чого, збірн., перен. Найкраща частина чого-небудь; цвіт. Таких, як.. Степанида Виштак.., в нашій країні багато. По заслугах їх славлять і величають — бо вони взірець, вони — квіт землі і приклад для всіх трудівників (Літературна газета, 6.I 1961, 1).
квітка; цвіт, цвітіння, квітування, красування; зб. квіття, квіти.
- род. -а, перев. мн. Те саме, що квітка.
- род. -у, збірн. Квітки, багато квіток.
- род. -у, збірн. Те саме, що цвіт.
- род. -у, чого, збірн., перен. Найкраща частина чого-небудь; цвіт. Квіт нації.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
[1] Словоформи. Орфографічний словник. [2] "Білий квіт", пісня.
