Вал

Вал, -лу, м. 1) Валъ, насыпь. Драг. 85. Вали поосідали і зрівнялись із землею. Стор. II. 97. 2) Грубыя толстыя нитки изъ пакли. Вас. 201. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв’язана валом. Ном. №12551. 3) Балъ, цилиндръ. У млині вал. Чорти зносять хмари до купи; як знесуть багацько, то качають в вали, оттого дуже гуде на небі. Чуб. 4) Кучка сѣна, въ которую сгребается покіс. Горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю. Г. Барв. 4 29. Ум. Валок.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАЛ 1, у, чол.

1. Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (Іван Котляревський, I, 1952, 194); Косінський з Ничипором оглядали п'ятківські фортеці. Високі земляні вали в дубових зрубах, а за ними — глибокі, непролазні сніги в ровах (Іван Ле, Наливайко, 1957, 77); Помалу підбитий танк, мов ранений, ступав і вдарився об мерзлий насип валу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 164); // Довгий і високий земляний насип для господарських потреб або захисту від поводі і т. ін. [Став] тепер валом обнесли, од села одгородили — водопою нема (Панас Мирний, IV, 1955, 241); Щоб припинити збільшення розмивів і ярів, вище їх вершин влаштовують водозатримуючі.. вали (Наука і життя, 8, 1959, 31); // Що-небудь, нагромаджене високим довгим насипом. Верх [гори] сам був голий, але понижче був цілий вал каміння, звалищ і вивертів (Іван Франко, VI, 1951, 17); Крижаний вал виріс на тридцять метрів заввишки, прокотився кілька сот метрів і, простягшись на кілька кілометрів, зупинився (Микола Трублаїні, I, 1955, 412).

2. с. г. Купка сіна і т. ін., в яку згрібається покіс і т. ін. Так і горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 429); * Образно. А він нею [косою], батьку, косить Не трави, а душі, Таки людські, добрі душі, І кладе валами... (Юрій Федькович, I, 1960, 419).

3. Висока хвиля. Сильніше подиха холод, зростають вали на морі, і верхи, один за другим, пробиваються з білої піни (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 331); Певно, десь у його [моря] далині починався шторм і котив свої вали до кам'янистих берегів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 400); * Образно. Могутній вал національно-визвольних революцій змітає колоніальну систему, підриває устої імперіалізму (Програма КПРС, 1961, 38). ♦ Дев'ятий вал див. дев'ятий.

4. перен. Суцільна маса чого-небудь, яка рухається довгою смугою. Нічною добою, Коли мете вітер валом сніговим, Саміський не раз в хаті довго я стою І дивлюсь на нього, балакаю з ним (Іван Франко, XIII, 1954, 430); Вітер перекочував через місяць вали чорних хмар (Олесь Донченко, II, 1956, 195); Вогневий вал насувався на окопи (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 49). ♦ Валом валити див. валом.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 283.

ВАЛ 2, у, чол. Товсті нитки з клоччя. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом (Номис, 1864, № 12551); Проїжджаючи побіля переднього воза, ви бачите, що з-під його халабуди визирає на вас. дівчинка з заплетеною в косах замість кісників вірьовочкою з валу (Панас Мирний, IV, 1955, 311); Марічка вал пряде на мішки (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 149).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 283.

ВАЛ 3, а, чол., техн. Одна з найголовніших деталей машин і механізмів, що обертається навколо своєї осі, призначена для передачі руху зв'язаним з нею частинам. У млині вал (Словник Грінченка); Великий вал повільно обертається, й цебер з'являється на земній поверхні (Олесь Донченко, II, 1956, 37); Для компресора, машини, що як людина повітря в груди набирає, потрібно вал обточити (Микола Трублаїні, I, 1955, 132).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 283.