Бобрик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:50, 12 грудня 2013; Денисенко Аня (обговорення • внесок)
Бобрик, -ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.
Зміст
Сучасні словники
Словник України
бо́брик – іменник чоловічого роду
Словник української мови
БОБРИК, у, чол. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою. ♦ Бобриком; Під бобрик — про дуже коротку чоловічу стрижку. Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 75).