Доброта

Доброта, -ти, ж. Все хорошее, хорошія свойства, доброкачественность. Доброта погибла, а чорзна що осталось. Мил. 13. Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром добротою, красотою, любощами і милощами. Чуб. I. 93. Въ слѣд. свад. пѣснѣ доброта — добрая нравственность новобрачной, сохранившей до замужества дѣвство. Будем гулять і в середу, а за твою, Парасютко, доброту розійдемося в суботу. Мил. 164.

Інші словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 326.

ДОБРОТА, и, жін. Чутливе, дружнє ставлення до людей. Не шукай красоти, а шукай доброти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 116); Сміялися з його незграбного вигляду, але любили.. за його доброту (Іван Франко, II, 1950, 217); // Привітність, ласка, прихильність. Доброта так і просвічує в його одкритому лиці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); Скільки мудрості в поглядах на життя, скільки людяності, доброти в серці [Оленчука]. Сусіди йдуть до нього з своїми клопотами, і він.. кожному чимось порадить, допоможе (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 351).

Вікіпедія

Доброта: Доброта — чутливе, дружнє ставлення до людей.[1] Доброта — село у повіті Прахова в Румунії. Доброта — місто (поселення) в Чорногорії, підпорядковане общині Котор. Доброта — радянський художній фільм 1977 року. Доброта — автомобілебудівне холдингове підприємство, Дрогобич, Україна. Доброта — благодійний фонд, Донецьк, Україна.

Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000

Ударение: доброта́ ж. Отвлеч. сущ. по значению прил.: добрый (1,2).

Ілюстрації