Цвірінчати

Цвірінчати, -чу, -чиш, гл. = Цвірінькати.

Сучасні словники

Цвірінчати Академічний тлумачний словник

ЦВІРІНЧАТИ, чу, чиш, недок. Те саме, що цвірінькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Юрій Яновський, II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Степан Васильченко, II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49)

Ілюстрації

Медіа

[1]

Див. також

• Григір Тютюнник – «Вир»

Погода стояла тепла і сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли, горобці кублилися в стрісі і так цвірінчали, що аж виляски ходили по двору.

• Станіслав Тельнюк Яром долиною

Тоді він тихенько устав, вийшов з хати у клуню. Шалено, радісно, вітаючи ранок нового дня, цвірінчали горобці. Цвірінчали так, наче взавтра сам круль видасть указ про заборону цвірінчання на всій землі…

• Олександр Токар – «Ластівка щебече»

Приїжджаю додому, заходжу до мами у двір, а пташина, побачивши мене, починає голосно цвірінчати, мовляв, чужа людина прийшла.

• Т. Корольова Чарівна пора

Чуєш? Жебонять струмки!

Чуєш? Цвірінчать пташки!

Глянь! Бруньки он на гіллі..

В синім небі — журавлі...

Джерела та література

Цвірінчання пташок