Відмінності між версіями «Вогонь»

Версія за 21:25, 7 грудня 2013

Вогонь, -гню, м. = Огонь. З вогню та в поломінь. Ном. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Ном. № 2644. Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Ном. № 15. Викресати вогню. Ум. Вогник, вогничок, вогоник. У лісі вогоник блима. Мнж. 147.

Сучасні словники

Вогонь (розм. ого́нь), -гню́, ч.

1) тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я. •• Мандрі́вни́й (блука́ючий) вого́нь — блідо-синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу – метану. •• Анто́нів вого́нь заст. — зараження крові; гангрена. •• Виклика́ти вого́нь на се́бе — перебирати на себе найважче, першому наражатися на небезпеку, брати на себе відповідальність. •• Лі́нія вогню́ — найважче, найнебезпечніше місце.

2) тільки одн., перен. Душевне піднесення, натхнення. || чого і без додатка. Пристрасть, запал. || Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу.

3) Те саме, що вогнище.

4) Світло сонця, освітлювальних приладів. || перен. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини.

5) тільки одн., розм. Про жар, підвищену температуру тіла.

6) тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін.

7) у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти.

Вогонь, (розм. ОГОНЬ), гню, чол

1. тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я. У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124); Підкинули іще одно поліно, Воно стріляло, схоплене вогнем (Микола Бажан, Роки, 1957, 306); * У порівняннях. — До вас гості наїхали! — Які? — питаю, а саму як огнем обхопило (Марко Вовчок, I, 1955, 12). Мандрівний (блукаючий) вогонь — блідо-синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу — метану. Розповів [Тихозоров] про блукаючі вогні на болоті, про фіолетові плями на воді (Олесь Донченко, II, 1956, 69). ♦ Боятися (стерегтися) як вогню — дуже боятися, стерегтися. Козаки його [пана] стереглись як огню (Марко Вовчок, I, 1955, 41); В завкомі його бояться як вогню (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 232); Вогнем дихати на кого — дуже сердитися на кого-небудь. [Харитина:] Бачу і серцем чую, що тут всі против мене вогнем дишуть (Карпенко-Карий, II, 1960, 245); Вогнем і мечем, книжн. — з нещадною жорстокістю, знищуючи все. То було померше село, може, ще старіше, ніж була Вербівка, може, знесене татарським або польським мечем та вогнем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); Іти (йти, піти) [і] у вогонь і [у] воду за ким, з ким — іти на все, на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь. Їхній генерал, улюблений Олександр Васильович [Суворов], що завжди поділяв з ними всі злигодні бойового життя, полководець, з яким вони раді були йти і у вогонь і в воду, — він і тепер з ними, у самому пеклі бою (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 78); Верховодив [Федя] над усіма хлопчаками.., які йшли за своїм отаманом у вогонь і у воду (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 13); За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду (Олесь Гончар, III, 1959, 188); Гратися (грати) з вогнем — поводитися необережно, здійснювати що-небудь небезпечне. — Я приїхав попередити, щоб ви.. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! Ще ваше щастя, що більших безчинств не зробили (Михайло Стельмах, I, 1962, 633); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав. З землі Америки він знявся, а на радянську землю впав (Володимир Сосюра, Щастя, 1962, 47); Диму без вогню не буває (немає) — на все є своя причина. Кожен давню правду знав: Диму без вогню немає (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 85); З вогню [та] в полум'я — з однієї неприємності в іншу, що більшу. З вогню він потрапив у полум'я. Втікав з баржі, щоб не бути розстріляним у Ванні, і ось примандрував сам до цього проклятого Ванна, щоб його спіймали тут, як мишу, й розстріляли тепер уже напевне (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 39); Кидати вогнем (блискавицею) — сердитись на когось, погрожувати; Між двох вогнів — про безвихідне, скрутне становище, коли небезпека загрожує з обох боків. Виходить, між двох вогнів опинилася [Марина]. З одного боку — молодий Гризота, а з другого — Баско (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 85); Підливати (підлити) масла у вогонь див. підливати; Пройти вогонь і воду — багато всього пережити, зазнати; мати складне, небездоганне минуле. [Кость:] Страх не люблю отих «глиб око розумних», надто спритних, що пройшли вогонь і воду (Захар Мороз, П'єси, 1959, 107); Чужими руками вогонь загортати див. загортати; Як (мов і т. ін.) вогонь з водою хто з ким — хтось перебуває в непримиренних стосунках з кимсь.

2. тільки одн., перен. Душевне піднесення, натхнення. Та не має такої сили мій вогонь! І от чому він не потішив мене в моїй тузі великій (Леся Українка, III, 1952, 690); Біля чийогось двору гурт. Власне, який і гурт: Грицько-гармоніст. — Е, мало лишилось од того колишнього Грицька — занепав зовсім: не ті вже кучері з-під кашкета.. Та й у грі — нема вогню, ледве пілікає (Андрій Головко, I, 1957, 336); // чого і без додатка. Пристрасть, запал. [Кречет:] Коли вогонь шукання гасне... холоне серце від утоми (Олександр Корнійчук, I, 1955, 127); В огнем, жагою, пориванням Вона [М. К. Заньковецька] серця палила всім, Страждання граючи, стражданням Сама була вона живим (Максим Рильський, I, 1956, 376); // Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу. Параска в її літа вогонь-дівка була. Весела, співлива... (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 239); — Вогонь, не дівчина, — сказав Зуб.. В неї горить усе під руками (Вадим Собко, Справа.., 1959, 29).

3. Те саме, що вогнище 1. Коло одного шатра горить багаття, висить казанок, а коло вогню сидить циганка в червоній хустці на голові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 269); [Лев:] От ліпше хмизу пошукай по лісі та розпали вогонь (Леся Українка, III, 1952, 209); Не доходячи до байрака, він помічає у густоліссі, не так далеко від смолокурні, золотий кущик вогню (Михайло Стельмах, I, 1962, 501).

4. Світло сонця, освітлювальних приладів. О. Хведор підняв чарку проти свічки. Кришталева чарка неначе засміялась проти вогню (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); Темно по хатах. Тільки в Матюхи всі вікна в огнях (Андрій Головко, I, 1957, 54); Повільно врізалися [новобудови] в тайги сліпучими лезами електричних вогнів (Олесь Донченко, II, 1956, 9); // перен. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини. Музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! (Леся Українка, I, 1951, 133); Очі йому горять упертим вогнем (Іван Микитенко, II, 1957, 58).

5. тільки одн., розм. Про жар, підвищену температуру тіла. [Комісар:] Важко, товариші... Вогонь пішов у ноги, руки, у жилах розійшовся... (Олександр Корнійчук, І, 1955, 32); Пекла і вогнем розливалася рана У лівім плечі під корою бинтів (Леонід Первомайський, II, 1958, 403).

6. тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін. Справа і зліва озвалися кулемети, взялися люто сікти по мосту перехресним вогнем (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 138); — Як я команду дам, щоб огонь відкривали? Горло ж зовсім захрипло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 261).

7. у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти. [Сергій:] Дужче вогонь! Дужче!.. Чекаленко, третій шрапнеллю! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 57); Один з солдатів раптом скочив на вікно, розбив його кулаком і подав команду: — Вогонь! (Олександр Довженко, I, 1958, 141).

Вогонь полум'я, полуміння, поет. полумінь, жевриво, дит. жижа; (у вікні) світло, світіння; (очей) блиск; (душі) надхнення; У ФР. запал, пристрасть; (у хворого) жар, гарячка, температура.

Вогонь

• аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

• аж вогню́ дає́. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка аж вогню дає .. Нічого, най (нехай) там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

• аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський).

• (аж) паші́ти вогне́м (по́лум’ям). Бути дуже розгарячілим, рум’яним і т. ін. через сильне збудження, хвилювання тощо. Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем (І. Нечуй-Левицький); Припухлі гарячі губи, дотик яких ще кілька хвилин тому Юрко відчував на своїх щоках, пашіли вогнем, чутливі ніздрі нервово здригались, а в глибоких темних очах — і радість якась, і туга (І. Цюпа); Схилився (Чіпка) біля неї трохи на лікоть та скоса поглядав на її личко, що від такої несподіваної тривоги зашарілось .. — пашіло полум’ям (Панас Мирний).

• (аж) си́пати вогне́м. Дуже сердито, гнівно розмовляти. Відійшов (Короп), не зважаючи, що Михайло аж вогнем сипав (Л. Мартович).

• без вогню́ вари́ти кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Без вогню варить

(Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (З газети).

• в вого́нь і (в) во́ду, перев. зі сл. іти́, гото́вий і под. Куди завгодно; на все. Від тебе не одстану зроду, З тобою рад в огонь і в воду, На сто смертей піду з тобой (тобою) (І. Котляревський); — От чоловічина... Для своєї наживи готовий у вогонь і воду, а для загального добра і пальцем не ворухне (В. Кучер); — Ситі гості напідпитку ладні були кинутися в огонь і воду за ласкаву посмішку Потоцького (З. Тулуб).

• (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). 2. Що-небудь дуже рідкісне, виняткове. Цієї книжки сьогодні вдень з вогнем не знайти (З усн. мови). хоч уде́нь із сві́чкою шука́й — не зна́йдеш. — Я й справді робітник, яких хоч удень зі свічкою шукай — не знайдеш (Є. Гуцало).

• виклика́ти / ви́кликати вого́нь на се́бе. Свідомо, навмисне брати на себе всю складність, чиюсь вину або відповідальність за щось. — Може, й справді ми бездарний колектив, а я його безталанний керівник?..— Навіщо така сувора й нищівна самокритика? Колись це звалося “викликати вогонь на себе”. Зараз не воєнний час, такі надзвичайні заходи не потрібні (В. Собко); Спаський (шахіст) сміливо викликає вогонь на себе, хоча це іноді ставить його в скрутне становище (З газети).

• вогне́м і мече́м, книжн. Нещадно; з великою жорстокістю. — Повернемо (хлопців) огнем і мечем, пане канцеляр! — вигукнув Єремія Вишневецький і вибіг на трибуну (П. Панч).

• вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (здатний) (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар). 2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар).

вогне́м (по́лум’ям, пе́клом і т.ін.) ди́хати на кого, рідше проти кого, чого і без додатка. Дуже сердитися, гніватися, виявляти недоброзичливість до когось. (Харитина:) Серцем чую, що тут всі проти мене вогнем дишуть (І. Карпенко-Карий); — В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише (І. Нечуй-Левицький); — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії… — Раду на мене пеклом дише за свою — цур їй! — носату циганку (М. Коцюбинський); Він (Козак Мамай) чортом дихав проти всякого панства, проти кривди, проти горя людського (О. Ільченко); — Як бачу, що хтось до мене з щирим серцем, так я до його (нього); ну, вже коли я бачу, що злом дихає, так і я не кохатиму… (В. Винниченко); // Бути дуже розлюченим, роздратованим і т. ін. Бісом дише Агамемноненко Галес І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес (І. Котляревський); (Цокуль:) Ну, Мелашка, то прямо чортом дише!.. Треба і її чим-небудь загодить

• гра з вогне́м. Дуже небезпечні дії без урахування можливих наслідків; великий ризик. Він вважає, що наші літературні забавки — це небезпечне хлоп’яцтво, гра з вогнем, і така гра до добра не доведе (О. Гончар); Такі непродумані дії — гра з вогнем (З газети).

гра́тися (рідше гра́ти, ба́витися і т. ін.) з вогне́м, несхв. Поводитися необережно, займатися чимось небезпечним, не думаючи про наслідки; ризикувати. — Я прийшов попередити, щоб ви .. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! (М. Стельмах); — Ой, хлопче, хлопче,— довірливо каже Роман,— не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш (О. Гончар); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав (В. Сосюра); Пам’ять коротка у ворогів, грають з вогнем… (І. Цюпа); —Не грай, Оксано, з вогнем, бо ти, здається, й досі не знаєш, що таке життя (М. Стельмах); — Коли скажеш йому, щоб забув стежку до твого подвір’я? Бавишся, Марійко, з вогнем (А. Хорунжий). огне́м гра́ти. Почув, що Жука вже нема і не буде.— Таки здобувся свого… А й огнем же грав! — вимовив він, зітхнувши (Панас Мирний).

• з во́гником (з вогне́м). 1. зі сл. працюва́ти, роби́ти і т. ін. Захоплюючись, натхненно. З трибуни дедалі частіше звучать слова похвали, заклики рівнятися .. на молодого, перспективного спеціаліста-інженера, що працює з вогником,— Надію Очеретну (В. Козаченко); До праці Дмитро взявся з вогнем (М. Колесников). 2. Сповнений завзяття, енергії; палкий. Хороший чоловік Кузьма Петрович, душевний, з вогником у серці (М. Зарудний); Краще жінка з вогнем, перцем і жадобою, аніж якась покірна розмазня (М. Стельмах).

• з вогню́ (рідше із жа́ру) (та) в по́лум’я. З однієї неприємності в іншу, ще гіршу. — Ой, гляди! Коли б ти не попала з огню та в полум’я!.. (Панас Мирний); — Випаде ж людині така доля — вічно стрибати з вогню та в полум’я. Правда, досі Андрієві щастило (Я. Стецюк); З вогню він потрапив у полум’я. Втікав з баржі, щоб не бути розстріляним у Ванні, і ось примандрував сам до цього проклятого Ванну (П. Загребельний); Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився. Із жару в полум’я попав (І. Котляревський).

• о́чі запала́ли чиї, у кого, кому. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (гнів, рішучість і т. ін.); хтось обурений, сердитий і т. ін. Енея очі запалали,.. Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський); — За що ти мене в’яжеш? — визвірився на голову Чіпка. Соцькі з вірьовкою до Чіпки. Запалали в його (у нього) очі (Панас Мирний); Йому запалали очі, він нервово притиснув рушницю, поціляючи в табунець… (Олесь Досвітній). о́чі мов запала́ли. Бачить, що се Трохим, як заскрегоче зубами, а очі мов запалали (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі запала́ли (гаря́чим) вогне́м. — Ба, не пущу! — й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський); — Я українець! — При тім слові його гарні очі запалали гарячим вогнем.— Заінтернаціоналізований українець, котрому були всі краї родичами (О. Кобилянська).

• пали́ти вогне́м. 1. Викликати жар, значне підвищення температури тіла (про хворобу). Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський). 2. Завдавати моральних страждань; дуже мучити. Я думаю про те, що я навік нещасна: поки живе кохання, воно палить вогнем (Леся Українка).

• пали́тися вогне́м. 1. чого. Дуже непокоїтися, страждати від чогось. Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський). 2. Виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.). Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник).

• піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху і т. ін.) кому і без додатка. Спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, виклика́ти, посилювати запал у когось і т. ін. Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: — Нехай горить. Отак би всіх панів за димом пустить (П. Панч); У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі піддавати вогню, то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник); Поспішають (прочани), щоб до клечальної суботи прибуть на прощу. Тарасик налягає на ноги і духу піддає усім (Д. Косарик); А тут ще піддала жару й Педоря; з грюкотом відчинивши двері, вона .. кинулась до самовару (самовара) (Панас Мирний).

• піддава́ти / підда́ти жа́ру у вого́нь. Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, суперечку, ворожнечу. — Володимире, я прошу тебе! — морщилась шокована тітка Ніна і цим тільки піддавала жару в вогонь (А. Дімаров).

• підклада́ти / підкла́сти вогню́ (хми́зу, дров і т. ін.). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Злодіїв, розкрадачів .. хочеш узяти під захист! — підкладає хмизу Степан Оксентійович (Ю. Мушкетик).

• підклада́ти (приклада́ти) / підкла́сти (прикла́сти) вогню́ до пече́ного. Погіршувати становище, ускладнювати що-небудь чимсь. — Казала ж тобі: не вір, не йди .. А таки поліз. Хома невірний! До печеного та ще огню підкладаєш! (Панас Мирний); До лиха — та ще лихо; до печеного — та ще вогню прикладають… (Панас Мирний).

• підлива́ти (долива́ти) / підли́ти (доли́ти) ма́сла (олі́ї, заст. оли́ви, ло́ю і т. ін.) у вого́нь (до вогню́). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Товаришу Грак. Я вас попереджую,— суворо глянув на нього Палагутенко.— Не буду більше… Не буду масла в огонь підливати (А. Хижняк); — Поява тут Калашника для нас надто небажана,— зумисне підливав олії в огонь ксьондз (І. Головченко і О. Мусієнко); Сидять (спекулянти) зараз у нашій хаті за столом та підливають лою у вогонь твоїй рідній матері (В. Кучер); Цей оклик вояків долив оливи до огню. Обличчя ключника набігло кров’ю, зуби заскреготали (І. Франко); // Посварити між собою кого-небудь. — А як же Дмитро з Полею? Якщо ти їх не помириш, то не приходь і додому. Ти ж підлив масла у вогонь (П. Автомонов).

• прийня́ти (на се́бе) уда́р (рідше вого́нь). Прикрити, уберегти кого-небудь від небезпеки, неприємностей, ганьби і т. ін.; заступитися за когось. (Богушова:) Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Ганю (В. Собко); Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (М. Ю. Тарновський); Довелося йому прийняти на себе вогонь критики (З газети).

• приклада́ти / прикла́сти вогню́ до жа́ру, перев. чим. Дошкуляти чим-небудь комусь, посилювати біль, переживання тощо. Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню (С. Чорнобривець).

• пройти́ (крізь) вого́нь і во́ду (і мі́дні тру́би). Зазнати всіляких випробувань, виявитися дуже спритним, мужнім, витривалим. (Кость:) Страх не люблю отих “глибокорозумних”, надто спритних, що пройшли вогонь і воду (З. Мороз); Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, крізь вогонь, воду і мідні труби, не зміг би заробити собі на прожиток (Ф. Бурлака). ого́нь і во́ду пройти́. А візьміть ось Корнелюка, начальника нашого, спитайте, де тільки не буває чоловік. Огонь і воду пройшов! (М. Олійник).

• промете́їв вого́нь, книжн. Незгасне прагнення до досягнення високої та благородної мети. Людство ніколи не було байдужим до видатних наукових відкриттів і технічного прогресу... Людину вабить і лякає прометеїв вогонь (З журналу).

• пусти́ти (з) ди́мом ((з) вогне́м, з ві́тром і ди́мом). Знищити вогнем; спалити. (Стась:) Він (Кармелюк) ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і димом пустити всі їх папери (С. Васильченко); Пустили з димом вони (повстанці) панські маєтки (Нар. опов.); Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (О. Копиленко); Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом?” (Григорій Тютюнник). ди́мом за ві́тром пусти́ти. — Та йому (панові) й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (А. Головко).

• скака́ти (і) у вого́нь і в во́ду за кого. Бути готовим на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь; робити будь-що для когось. Всякий Прокопові сват, І всякий Прокопові брат, За Прокопа усякий рад І в воду, і в огонь скакать (Л. Боровиковський).

• таки́х уде́нь з вогне́м (та ще зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) пошука́ти, жарт. Немає подібного до кого-небудь; хтось особливий, надзвичайний. Торохтів Шаблистий, розливаючи портвейн.— Із Закриниччя хлопець, таких у районі удень з огнем пошукати (Є. Гуцало); Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом (М. Коцюбинський). тако́го пошука́ти уде́нь, при я́сно́му со́нцеві та ще із свіче́ю. Смільчака такого .. пошукати удень, при ясному сонцеві та ще із свчею (Марко Вовчок).

• хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

• хоч на вогні́ (вогне́м) печи́ кого. Що не роби кому-небудь. Такий уже чоловік був той Назар: усе йому жарти. Здається, хоч його на огні печи, він жартуватиме (Марко Вовчок); — І годі! Ні слова не скажу більш, Хоч ти мене вогнем печи (А. Головко).

хоч ріж (рі́жте) кого. Уживається для вираження впертості, непоступливості чи стійкості кого-небудь. — Не встає (верблюд)? — Спитав (чоловік). — Хоч ріж його, проклятого!.. (С. Олійник); — Не дам, каже, розписок, хоч ріжте, а то ще й на суді покажу, що нікому нічого не позичав (М. Старицький). хоч би рі́зали. — От мовчав би! — озвався Корній до Семена тремтячим здавленим голосом, — і чого ти заводиш, як тая баба? Хоч би мене різали, я б не плакав (Леся Українка). хоч ріж і печи́ на вогні́. Кожен уповноважений у Веселоярську тепер заявляв, що не старший за тридцять років, хоч ти його ріж і печи на вогні (П. Загребельний).

• як вогне́м, зі сл. пекти́. Дуже сильно. — Чогось мені коло серця пече як огнем,— каже Ганна,— і встояти не можу. Ледве до ниви доплелася (Марко Вовчок); Старий Пруденко й не дивився на Докійку: чуже щастя жалило його, як кропивою, пекло, як вогнем (М. Лазорський).

• як вогню́, зі сл. боя́тися. Дуже, сильно. Кавун чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха.. І я боюсь його ласкавого слова як огню (І. Нечуй-Левицький); — Петербург боїться наших депутатів як вогню, бо ті депутати тільки й просять закріпити за козацьким народом старожитні права та вольності (М. Лазорський); Вона боїться Манжоса як вогню (Є. Гуцало).

• як (мов, нена́че і т. ін.) вогню́ вхопи́ти, зі сл. прийти́, приї́хати, ірон. На дуже короткий час. Та посидьте ще! Приїхали — неначе огню вхопили чи позичили (І. Нечуй-Левицький).

• як (мов, ні́би і т. ін.) вогне́м пече́ кого. Хто-небудь дуже страждає морально; хтось занепокоєний чимсь. — Розкажи ж нам, Одарочко, усі пригоди свої, любко,— кажу їй.— Та розкажи ж бо, розкажи! Нехай послухають! — каже брат та й вийшов з хати, мов його огнем пекло (Марко Вовчок).

• як (мов, ні́би і т. ін.) вого́нь на суху́ соло́му, зі сл. ки́нутися, наки́нутися і т. ін. Дуже швидко, жадібно. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому (І. Нечуй-Левицький). мов ого́нь до сухо́ї соло́ми. А нас і впрохувати не тра (треба) було, ми взялись до напоїв та наїдків мов огонь до сухої соломи (Є. Гуцало).

• як у вогні́. У нестерпних фізичних або моральних муках. Він (Чіпка) лежав як у вогні... Душа мліла й боліла — помстою (Панас Мирний).

Ілюстрації

Див. також

Додаткові відомості: