Відмінності між версіями «Ржати»
Maria21 (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
Maria21 (обговорення • внесок) (→Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
===[http://sum.in.ua/s/ptashka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ===[http://sum.in.ua/s/ptashka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| − | '''ІРЖАТИ''', рідко РЖАТИ, іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок. | + | '''ІРЖАТИ''', рідко '''РЖАТИ''', іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок. |
| − | 1. Кричати (про коня). Коні сердито іржуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Дві пари коней — гніді та булані — з обох боків почали між собою переграватись та злегенька іржати (Павло Тичина, I, 1957, 238); Дзвінко рже басун гнідий Біля темних кріпосних Агаларових воріт (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 254); | + | '''1'''. Кричати (про коня). Коні сердито іржуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Дві пари коней — гніді та булані — з обох боків почали між собою переграватись та злегенька [http://sum.in.ua/s/irzhaty]іржати (Павло Тичина, I, 1957, 238); Дзвінко рже басун гнідий Біля темних кріпосних Агаларових воріт (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 254); |
| − | // безос. Колись, не так і давно, на цьому подвір'ї мукало й іржало, мекало і бекало, хрюкало і кудкудакало (Іван Чендей, Птахи.., 1965, 47). | + | '''//''' безос. Колись, не так і давно, на цьому подвір'ї мукало й іржало, мекало і бекало, хрюкало і кудкудакало (Іван Чендей, Птахи.., 1965, 47). |
| − | 2. перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися. [Кирило:] Знай рже [попенко], як той жеребець! (Панас Мирний, V, 1955, 152); — Веселенька книжечка!.. — сміється він сам собі, — їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (Степан Васильченко, I, 1959, 67); Павло як оженився, то ні разу й пальцем свою не торкнув! А жінці хіба можна вірити? Усі бачать, як вона до чужих чоловіків ірже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366). | + | '''2'''. перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися. [Кирило:] Знай рже [попенко], як той жеребець! (Панас Мирний, V, 1955, 152); — Веселенька книжечка!.. — сміється він сам собі, — їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (Степан Васильченко, I, 1959, 67); Павло як оженився, то ні разу й пальцем свою не торкнув! А жінці хіба можна вірити? Усі бачать, як вона до чужих чоловіків ірже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366). |
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 46. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 46. | ||
Версія за 18:14, 4 грудня 2013
Ржати, ржу, ржеш, гл. Ржать. Коники ржали його везучи. Чуб. V. 882.
Зміст
Словник Грінченка
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ІРЖАТИ, рідко РЖАТИ, іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок.
1. Кричати (про коня). Коні сердито іржуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Дві пари коней — гніді та булані — з обох боків почали між собою переграватись та злегенька [1]іржати (Павло Тичина, I, 1957, 238); Дзвінко рже басун гнідий Біля темних кріпосних Агаларових воріт (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 254); // безос. Колись, не так і давно, на цьому подвір'ї мукало й іржало, мекало і бекало, хрюкало і кудкудакало (Іван Чендей, Птахи.., 1965, 47).
2. перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися. [Кирило:] Знай рже [попенко], як той жеребець! (Панас Мирний, V, 1955, 152); — Веселенька книжечка!.. — сміється він сам собі, — їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (Степан Васильченко, I, 1959, 67); Павло як оженився, то ні разу й пальцем свою не торкнув! А жінці хіба можна вірити? Усі бачать, як вона до чужих чоловіків ірже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 46.
Ілюстрації
|
|
|
|
