Відмінності між версіями «Ржати»

Версія за 17:55, 4 грудня 2013

Ржати, ржу, ржеш, гл. Ржать. Коники ржали його везучи. Чуб. V. 882.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ІРЖАТИ, рідко РЖАТИ, іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок.

1. Кричати (про коня). Коні сердито іржуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Дві пари коней — гніді та булані — з обох боків почали між собою переграватись та злегенька іржати (Павло Тичина, I, 1957, 238); Дзвінко рже басун гнідий Біля темних кріпосних Агаларових воріт (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 254); // безос. Колись, не так і давно, на цьому подвір'ї мукало й іржало, мекало і бекало, хрюкало і кудкудакало (Іван Чендей, Птахи.., 1965, 47).

2. перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися. [Кирило:] Знай рже [попенко], як той жеребець! (Панас Мирний, V, 1955, 152); — Веселенька книжечка!.. — сміється він сам собі, — їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (Степан Васильченко, I, 1959, 67); Павло як оженився, то ні разу й пальцем свою не торкнув! А жінці хіба можна вірити? Усі бачать, як вона до чужих чоловіків ірже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 46.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання