Відмінності між версіями «Гадати»
(→Див. також) |
D dima (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 78: | Рядок 78: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] |
[[Категорія:Га]] | [[Категорія:Га]] | ||
Версія за 14:55, 4 грудня 2013
Зміст
Словник Грінченка
Гадати, -даю, -єш, гл. 1) Думать, размышлять, помышлять, предполагать, воображать. Я козак молод, гадаю, що я собі пароньки не маю. Мет. 17. Ой ти, козаче, що ти думаєшгадаєш? Мет. 81. Коника сідлає, а на Бога не гадає. Гол. І. 11. 2) = Згадувати. Та будем ми помірать і свого батенька гадать. Мил. 211.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГАДАТИ 1, аю, аєш, недок.
1. про кого — що і без додатка. Думати, розмірковувати. — І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, Про інше гадати... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 59); Піди вкладися гарно спати, А послі [потім] будеш і гадати, Спочинь та вже тогді [тоді] міркуй! (Іван Котляревський, I, 1952, 107); Чіпка йде з боку отари, похнюпивши голову.. Нічого він не думає, не гадає... (Панас Мирний, II. 1954, 55); Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда (Леся Українка, I, 1951, 91); * Образно. Хотів би я знати, — та хто теє скаже! Хто скаже мені, що могили гадають... (Павло Тичина, I, 1957, 4); // Мріяти. — Чи про такі очі я гадала, як вас [рушники] під калиною вишивала, — подумала. Лукина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); Мати собі планувала, як її син буде вченим, не гибітиме під землею, як батько. Гадала й від радості плакала (Петро Панч, Синів.., 1959, 35).
Гадати думу (думку, гадку) — те саме, що Думати думу (думи, думку) (див. думати). Лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 20); Дивлюся на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю..? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 30); Сидить Абдул, Губи надув І гадку гадає: Що там моє, Турецькее Військо поробляє? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 164); Думати-гадати див. думати.
2. перев. з спол. що. Мати думку, міркування з якого-небудь приводу; вважати. — А я так гадаю, що тобі треба негайно залишити збори, — сказала, стримуючи хвилювання, Ольга Ярош (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 97); — Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати? (Олександр Довженко, I, 1958, 320); // Передбачати, припускати. Молотьбу скінчили вчасно. Зерна, правда, одержали менше, ніж гадали (Олесь Донченко, I, 1956, 91).
3. з інфін. Мати намір що-небудь робити. Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань з молдаванського життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 129); // Сподіватися. Шевченко гадав побачити свою п'єсу на сцені Александрінського театру в Петербурзі у 1843 році (Мистецтво. 2, 1956, 36).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 10.
ГАДАТИ 2, аю, аєш, недок., заст. Ворожити. Вона тут тілько і робила, Що всім гадала, ворожила (Іван Котляревський, I, 1952, 154); Звечора під новий год Дівчата гадали (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 60).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 10.
[corp.ulif.org.ua/dictua/ Словник України (1970—1980)]
гада́ти 2 – дієслово недоконаного виду
(ворожити) Інфінітив гада́ти
однина множина
Наказовий спосіб 1 особа гада́ймо 2 особа гада́й гада́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа гада́тиму гада́тимемо, гада́тимем 2 особа гада́тимеш гада́тимете 3 особа гада́тиме гада́тимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа гада́ю гада́ємо, гада́єм 2 особа гада́єш гада́єте 3 особа гада́є гада́ють Активний дієприкметник
Дієприслівник гада́ючи МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. гада́в гада́ли жін. р. гада́ла сер. р. гада́ло Активний дієприкметник
Пасивний дієприкметник
Безособова форма
Дієприслівник гада́вши
Ілюстрації
|
|
|
|
