Відмінності між версіями «Жолудь»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Елена (обговорення • внесок) |
Елена (обговорення • внесок) (→Сучасний тлумачний словник української мови / Укладачі;А.М. Яковлева, Т.М. Афонская. – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2010. – С. 235.) |
||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
'''''Цікава інформація''''' <br /> | '''''Цікава інформація''''' <br /> | ||
<br /> | <br /> | ||
| − | [[Файл:Жолудь2.jpg|обрамити|ліворуч| | + | [[Файл:Жолудь2.jpg|обрамити|ліворуч|Плід дуба]] |
<br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /> | <br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /> | ||
Версія за 13:22, 3 грудня 2013
Жолудь, -дя, м. Желудь. Сюди туди дубину стрепену посипались жолуді в пелену. Нп. Ум. Жолудяк. Мнж. 1. Ув.Жолудяна.
Зміст
- 1 Сучасні словники
- 1.1 Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. – Том 1. – С. 488.
- 1.2 Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 543.
- 1.3 Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 205.
- 1.4 Сучасний тлумачний словник української мови / Укладачі;А.М. Яковлева, Т.М. Афонская. – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2010. – С. 235.
- 2 Ілюстрації
- 3 Медіа
- 4 Див. також
- 5 Джерела та література
Сучасні словники
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. – Том 1. – С. 488.
ЖО̀ЛУДЬ, -дя, м. Желудь. Сюди-туди дубину стрепену — посипались жолуді в пелену. Н. п. Ум. жо́лу́дя́к. Мнж. 1. Ув. жолудя́на.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 543.
ЖО̀ЛУДЬ, я, чол.
- Плід дуба. напівдостиглі жолуді з дубів (Іван Франко, VI, 1951, 149); Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (Максим Рильський, II, 1956, 181).
Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 205.
ЖО̀ЛУДЬ, жолуддя (зб.), [жолудик] «жолудь» – р. жолудь, бр. жолуд, др. жолудь, болг. Желъд, м. желад; - споріднене з лит. gile, лтс. zile, [dzile], прус. gile та ін.
Фасмер II 44 – 45; Преобр. I 227; Brückner 665; Holub – Lyer 521 – 522; Holub – Кор. 442; Machek ESGC 721 – 722; БEP I 533 – 534; Skok III 675; Бернштейн Очерк 1974; 266 – 267; Топоров II 234 – 235; Mühl. – Endz. I 556; Fraenkel 151; Walde – Hofm. I 804 – 605; Frisk I 213; Pocorny 472 – 473.
Сучасний тлумачний словник української мови / Укладачі;А.М. Яковлева, Т.М. Афонская. – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2010. – С. 235.
ЖО̀ЛУДЬ, -я, ч.
Плід дуба.
Жолуддя, жолудевий.
Цікава інформація
Плід дуба
- Величина та форма жолудя — одні з ознак, що дозволяють розрізнити різні види цих дерев. Так, наприклад, у літнього дуба жолуді завдовжки 20-40 мм і завширшки 10-20 мм, вузько-довгасті, з блискучою брунатною оболонкою, на якій в свіжому їх стані помітні поздовжні зеленуваті смуги і матова верхівка, у зимового ж дуба жолуді дрібніші, більш округлені, без поздовжніх смуг і мають на верхівці більш товсте і коротке вістря.
- У римлян жолудь носив назву: "Югланс" (Juglans), тобто «Юпітерів плід», оскільки римляни присвячували дуб Юпітеру.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. – Том 1. – С. 488.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 543.
- Іван Франко, VI, 1951, 149
- Максим Рильський, II, 1956, 181
- Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 205.
- Сучасний тлумачний словник української мови / Укладачі;А.М. Яковлева, Т.М. Афонская. – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2010. – С. 235.
