Відмінності між версіями «Билина»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
| − | == | + | ===[http://sum.in.ua/s/Bylyna Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
| − | + | ||
| + | '''Билина''' | ||
| + | |||
| + | * БИЛИНА 1, и, жін. Стебло трав'янистої рослини. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло, Билини навіть не осталось (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (Олесь Донченко, III, 1956, 388); * У порівняннях. Кругом мене все чужі люди, чужий рід, чуже село. Я одна, як билина в полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 327). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 165. | ||
| + | |||
| + | * БИЛИНА 2, и, жін. Російська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги. Гіперболічні образи дуже поширені в усній народній творчості, зокрема в російських билинах (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 60); В Олексі Поповичі українських дум ми пізнаємо риси Альоші Поповича російських билин (Максим Рильський, III, 1956, 15). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 17:15, 2 грудня 2013
Билина, -ни, ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Билина
- БИЛИНА 1, и, жін. Стебло трав'янистої рослини. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло, Билини навіть не осталось (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (Олесь Донченко, III, 1956, 388); * У порівняннях. Кругом мене все чужі люди, чужий рід, чуже село. Я одна, як билина в полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 327).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 165.
- БИЛИНА 2, и, жін. Російська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги. Гіперболічні образи дуже поширені в усній народній творчості, зокрема в російських билинах (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 60); В Олексі Поповичі українських дум ми пізнаємо риси Альоші Поповича російських билин (Максим Рильський, III, 1956, 15).
Ілюстрації
|
|
|
|
