Відмінності між версіями «Арештант»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 11: Рядок 11:
  
 
відмінок однина множина
 
відмінок однина множина
 +
 +
 
називний арешта́нт арешта́нти
 
називний арешта́нт арешта́нти
 +
 +
 
родовий арешта́нта арешта́нтів
 
родовий арешта́нта арешта́нтів
 +
 +
 
давальний арешта́нтові, арешта́нту арешта́нтам
 
давальний арешта́нтові, арешта́нту арешта́нтам
 +
 +
 
знахідний арешта́нта арешта́нтів
 
знахідний арешта́нта арешта́нтів
 +
 +
 
орудний арешта́нтом арешта́нтами
 
орудний арешта́нтом арешта́нтами
 +
 +
 
місцевий на/в арешта́нтові, арешта́нті на/в арешта́нтах
 
місцевий на/в арешта́нтові, арешта́нті на/в арешта́нтах
 +
 +
 
кличний арешта́нте арешта́нти
 
кличний арешта́нте арешта́нти
  

Версія за 10:15, 1 грудня 2013

Арешта́нт, -та, м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9.

Сучасні словники

АРЕШТАНТ, а, чол. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень. Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив.. на вулицю (Іван Франко, VI, 1951, 168); Настя вперше зроду вступила до тюрми. Важкий дух, високі та чорні хати з загратованими вікнами, арештанти в широких сіряках — усе те вразило її дуже прикро (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); Вже давно на горі Березовій, біля кам'яного стовпа, попрощались з рідним краєм арештанти (Олесь Донченко, III, 1956, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 58.


арешта́нт – іменник чоловічого роду, істота

відмінок однина множина


називний арешта́нт арешта́нти


родовий арешта́нта арешта́нтів


давальний арешта́нтові, арешта́нту арешта́нтам


знахідний арешта́нта арешта́нтів


орудний арешта́нтом арешта́нтами


місцевий на/в арешта́нтові, арешта́нті на/в арешта́нтах


кличний арешта́нте арешта́нти

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання