Відмінності між версіями «Я»

Версія за 20:16, 30 листопада 2013

Я, мѣст. Я. Я од людей чула. МВ. II. 9. Дитина мені хвора. Камен. у. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35.

Сучасні словники

Я.Академічний тлумачний словник

1. Я невідм., сер. Тридцять перша літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м'якого приголосного звука з голосним звуком «а». — «Я, я»! «Я» — остання буква в алфавіті у — обриває він Тимка. — Потрібні йому твої поради — вибереться якось і сам (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 176). Від (од) а до я — від початку до кінця; усе.
2. Я мене, займ. особ. 1 ос. одн.

• Уживається мовцем для називання самого себе. Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто й не побачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 11); Мені нічого не видко, тільки небо синіє надо мною (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98).
• у знач. ім., невідм., сер. Уживається для позначення усвідомлюваної людиною власної сутності, себе в навколишньому світі. Огей мовчить. Він заглиблюється в себе, аналізуючи своє внутрішнє «я» як громадянина, наукового діяча, сім'янина і члена великого колективу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 248); Фізична неволя не дозволяє моєму «я» проявитися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 271); Майстер сцени мусить мобілізувати всі можливості свого творчого «я», своє знання життя, свою ідейну озброєність на глибоке проникнення у внутрішнє єство тієї людини, яку він покликаний втілити на сцені (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 33); // філос. Уживається для визначення суб'єкта. Розмови про те, що людське «я» зберігається в людському мозкові, слушні лише за умови, коли цей мозок діє в людському тілі (Наука і життя, 2, 1972, 47).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

• Я. Матеріал із вікіпедії
• [http://svitslova.com/mova/fonetyka-grafyka/1339-zvukove-znachennia-ja-ju-je-ji-shch.html звукове

значення літери я]

Джерела та література

Зовнішні посилання