Відмінності між версіями «Лігво»
(→Медіа) |
(→Медіа) |
||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
{{#ev:youtube|http://www.5-tv.ru/news/72392/}} | {{#ev:youtube|http://www.5-tv.ru/news/72392/}} | ||
| − | {{#ev:youtube|http://www. | + | {{#ev:youtube|http://www.youtube.com/watch?v=p03u2BJIvyE}} |
Версія за 19:24, 30 листопада 2013
Зміст
Словник Грінченка
Лігво, -ва, с. 1) Логовище, логово. Знай свиня своє лігво. Ном. № 13463. 2) Постель. Побрався я до свого лігва. Мир. ХРВ. 187.
Сучасні словники
Лігво-Фразеологічний словник української мови
- ЛІГВО
(місцеперебування тварин) лігвище, (для плазунів) кубло, (для ведмедя) барліг, барлога.
- лі́гво
іменник середнього роду.
- ЛІГВО
р. кубло; (вовче) вовківня, (ведмеже) барліг, баруля, г. ґавра; лігвище, леговище.
- ЛІГВО
см. лігвище
Лігво-Академічний тлумачний словник української мови
ЛІГВО, а, сер. Заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того змія з світу (Українські народні казки, легенди.., 1957, 225); Не можна, ясна річ, залишати в спокої вовчі лігва і самих вовків, цих ворогів нашого господарства... (Остап Вишня, II, 1956, 275); * У порівняннях. Хатки стояли, заховавшись, як гриби, біля кореня вікового кедра, як лігва хижих звірів (Олесь Донченко, II, 1956, 25); // перен., розм. Вбоге житло або постеля людини. Хутко помостила [Одарка] подушку до стіни, а піл заслала рядниною. Стара не перелізла — перекотилася на те лігво (Панас Мирний, III, 1954, 131); * Образно. Шевченко написав свій грізний «Сон», несучи розплату російському самодержавству, .. в Петербурзі, в самому лігві царської оприччини (Літературна газета, 10.III 1961, 4).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 508.
Ілюстрації
