Відмінності між версіями «Ткаля»
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
+ | |||
===[http://sum.in.ua/s/tkalja Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ===[http://sum.in.ua/s/tkalja Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
Поточна версія на 14:59, 30 листопада 2013
Ткаля, -лі, ж. Ткачиха. Васильк. у. Гол. Од. 41. ЗОЮР. II. 42. Шух. І. 257. Щоб на завтре, на ранок рушники виткали і принесли показать: яка з них лучча ткаля. Рудч. Ск. II. 100.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТКАЛЯ, і, жін. Робітниця, майстриня, яка виготовляє тканини на ткацькому верстаті. Молодиці обцілували Онисю й на радощах обіцяли напрясти матушці по півмітку, а ткаля й сама не зогляділась, як її язик обіцяв виткати матушці дурнички полотно (Нечуй-Левицький, III, 1956, 109); Тихо гудуть ткацькі верстати. Ткаля уважно стежить за їх роботою (Вечірній Київ, 13.VII 1961, 3); * Образно. Ткаля зима не жаліла свого добра, і під її тихе снування глибоким сном заснуло намучене село (Михайло Стельмах, I, 1962, 641).
Українсько-російський словник
ТКАЛЯ ткачиха
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Українська символіка та національні вироби. Ткацтво
Цікаві факти
Основними матеріалами для виготовлення килимів були вовна, льон і коноплі. Залежно від регіону змінювалися техніки виготовлення килимів, візерунки та орнаменти. Всі українські килими були двосторонніми. За малюнком можна було точно сказати, в якому регіоні він був виготовлений, адже в Правобережній Україні переважав малюнок з геометричних фігур, а в Лівобережній - орнамент із квітів.
Первісним ткацьким знаряддям був верстат вертикального типу, основна конструктивна частина якого — вертикально встановлена рама. Для натягування поздовжніх ниток — основи та зручності переплітання до них внизу прив'язували кам'яні або глиняні тягарці. Нитки основи розділяли на дві групи — парні й непарні. Парні прив'язували жмутами до одного ряду тягарців, непарні — до іншого. Такий розподіл полегшував ткачам прокладати поміж основою поперечно спрямовані нитки піткання вручну або з допомогою тонкої палички — «глиці» прибивати їх зубцями до краю витканого виробу. Такі верстати подекуди збереглися й до наших днів; на них ткали шлеї, пояси, ремені, рогожі, килими тощо.
Численні археологічні знахідки прядильно-ткацьких знарядь (пряслиць для веретен, кам'яних і глиняних тягарців для натягування основи у вертикальних ткацьких верстатах) засвідчують значне поширення і високий рівень ткацтва на теренах України в період трипільської культури.