Відмінності між версіями «Цвіркати»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Словарь української мови== | ==Словарь української мови== | ||
1. Те саме, що цвірінькати — ''Ви, мабуть, знаєте, що панна Маня и доктор виїжджають позавтра вже зовсім! — Знаю! .. В нас про це навіть горобці цвіркають'' (Ольга Кобилянська, III, 1956, 240); ''Цвіркає у запічку цвіркун'' (Петро Колесник, Терен.., 1959, 19); ''В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищала шрапнель'' (Яків Качура, I, 1958, 395). | 1. Те саме, що цвірінькати — ''Ви, мабуть, знаєте, що панна Маня и доктор виїжджають позавтра вже зовсім! — Знаю! .. В нас про це навіть горобці цвіркають'' (Ольга Кобилянська, III, 1956, 240); ''Цвіркає у запічку цвіркун'' (Петро Колесник, Терен.., 1959, 19); ''В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищала шрапнель'' (Яків Качура, I, 1958, 395). | ||
| + | |||
2. розм. Спльовувати крізь зуби; чвиркати. ''Це був Пувичка. Його голос, і навіть чутно, як він у темряві цвіркає крізь зуби слиною'' (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 139). | 2. розм. Спльовувати крізь зуби; чвиркати. ''Це був Пувичка. Його голос, і навіть чутно, як він у темряві цвіркає крізь зуби слиною'' (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 139). | ||
| + | |||
3. розм., рідко. Те саме, що цвікати. | 3. розм., рідко. Те саме, що цвікати. | ||
Цвіркати в очі (в вічі) — те саме, що Цвікати в очі (в вічі). ''Дорікав так Ковалеві рід увесь. А за родом і господарі поважні ковалівські в очі цвіркали'' (Яків Качура. II, 1958, 108); ''Докію вони щодня заставляли йти на роботу в колгосп, щоб не цвіркали Чумакам у вічі, що не ходять у поле'' (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 81). | Цвіркати в очі (в вічі) — те саме, що Цвікати в очі (в вічі). ''Дорікав так Ковалеві рід увесь. А за родом і господарі поважні ковалівські в очі цвіркали'' (Яків Качура. II, 1958, 108); ''Докію вони щодня заставляли йти на роботу в колгосп, щоб не цвіркали Чумакам у вічі, що не ходять у поле'' (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 81). | ||
| Рядок 15: | Рядок 17: | ||
'''Цві́ркати че́рез губу́ на що, грубо''' — ставитися до чогось з презирством; нехтувати чим-небудь. — ''Та ти ж, хлопче, любуйсь теперішнім нашим життям, молись на його (нього), тішся ним, уважай його, а не цвіркай через губу на все...'' (Нар. опов.). | '''Цві́ркати че́рез губу́ на що, грубо''' — ставитися до чогось з презирством; нехтувати чим-небудь. — ''Та ти ж, хлопче, любуйсь теперішнім нашим життям, молись на його (нього), тішся ним, уважай його, а не цвіркай через губу на все...'' (Нар. опов.). | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цвікати1.jpg|x140px]] | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 20: | Рядок 23: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цвіркати2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цвіркати2.jpg|x140px]] | ||
| − | |||
|} | |} | ||
Версія за 00:40, 30 листопада 2013
Зміст
Словник Грінченка
Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = Цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.
Словарь української мови
1. Те саме, що цвірінькати — Ви, мабуть, знаєте, що панна Маня и доктор виїжджають позавтра вже зовсім! — Знаю! .. В нас про це навіть горобці цвіркають (Ольга Кобилянська, III, 1956, 240); Цвіркає у запічку цвіркун (Петро Колесник, Терен.., 1959, 19); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищала шрапнель (Яків Качура, I, 1958, 395).
2. розм. Спльовувати крізь зуби; чвиркати. Це був Пувичка. Його голос, і навіть чутно, як він у темряві цвіркає крізь зуби слиною (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 139).
3. розм., рідко. Те саме, що цвікати. Цвіркати в очі (в вічі) — те саме, що Цвікати в очі (в вічі). Дорікав так Ковалеві рід увесь. А за родом і господарі поважні ковалівські в очі цвіркали (Яків Качура. II, 1958, 108); Докію вони щодня заставляли йти на роботу в колгосп, щоб не цвіркали Чумакам у вічі, що не ходять у поле (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 81).
Сучасні словники
Цвіркати - видавати характерні тріскотливі звуки, щебетати. Гримнув постріл, куля цвіркнула десь вище голови Чумаченка (Тют., Вир, 1964, 312);
Цві́ркати (цві́кати, цвірі́нькати) в ві́чі (в о́чі) кому — дорікати, докоряти кому-небудь чимсь. — То ти смієш мені цвікать в вічі? (І. Нечуй-Левицький); Заберіть собі те, що віддали. Наче не знаєте, що ваш ґрунт злидні відрізали. Хватить мені цвікати в очі своїм добром (М. Стельмах); Докію вони щодня заставляли йти на роботу в колгосп, щоб не цвіркали Чумакам у вічі, що не ходять у поле (В. Кучер); Гадаєш, мені це мило, як кожний з знайомих приходить і цвірінькає мені в вічі, що ось то вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (О. Кобилянська).
Цві́ркати че́рез губу́ на що, грубо — ставитися до чогось з презирством; нехтувати чим-небудь. — Та ти ж, хлопче, любуйсь теперішнім нашим життям, молись на його (нього), тішся ним, уважай його, а не цвіркай через губу на все... (Нар. опов.).
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
Ілюстрації
|
Медіа
Додаткові дані
Іноземні словники
Рекомендовані джерела
1. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 186. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. УЗЗ
3. Фразеологічний словник української мови.— К.: Освіта, 1998. — 224 с.
