Відмінності між версіями «Искра»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | Тлумачення слова у сучасних словниках | + | ====Тлумачення слова у сучасних словниках==== |
| + | ІСКРА, и, ж | ||
| + | |||
| + | 1. Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. З малої іскри великий вогонь буває (Укр. присл.., 1955, 260); Залізні боки пічки пашіли жаром, і коли хтось близько проходив, спалахували сотнями дрібненьких іскор (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 276); * У порівняннях. Андрійко скорий був палкий, як іскра, — то було тричі на день і більш посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється за яку пустоту (Марко Вовчок, I, 1955, 275) | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Блискуча цятка; блискітка. Дніпро грає, лиснить іскрами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 307); Одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами (Леся Українка, III, 1952, 186); Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік і, блискаючи темними іскрами косих очиць, говорить із зворушливою таємничістю (Олесь Гончар, III, 1959, 201). | ||
| + | |||
| + | 3. чого, перен., книжн. Найменший, але яскравий вияв якого-небудь почуття, здібності тощо. Ми друкували все те, в чому бачили іскру таланту (Іван Франко, XVI, 1955, 332); Не вважаючи на все, що було, у неї в серці завсігди жевріла іскра кохання до Романа, і останніми днями ця іскра розгоралася все більше й більше (Борис Грінченко. II, 1963, 285). | ||
| + | ♦ Аж іскри з очей посипались — про запаморочення від болю (внаслідок удару по голові й т. ін.). [Гавриїл:] Вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки ж хіба він уміє так, як отець Олександер? Щоб аж іскри з очей посипались (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 46); Заронити іскру див. заронити; Іскра божа, заст. — про чиє-небудь природне обдаровання. Панночка була (і єсть) гарна.., має душу живу, і навіть іскру божу (Леся Українка, III, 1952, 744); Метати іскри — сердито, злобливо поглядати. Вона ледве не плакала від напливу почуттів, але очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 177). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 23:40, 29 листопада 2013
Искра, -ри, ж. Искра. З малої искри великий вогонь буває. Ном. Палкий як искра. Мкр. Н. 12. Ум. И́скорка.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ІСКРА, и, ж
1. Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. З малої іскри великий вогонь буває (Укр. присл.., 1955, 260); Залізні боки пічки пашіли жаром, і коли хтось близько проходив, спалахували сотнями дрібненьких іскор (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 276); * У порівняннях. Андрійко скорий був палкий, як іскра, — то було тричі на день і більш посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється за яку пустоту (Марко Вовчок, I, 1955, 275)
2. перен. Блискуча цятка; блискітка. Дніпро грає, лиснить іскрами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 307); Одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами (Леся Українка, III, 1952, 186); Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік і, блискаючи темними іскрами косих очиць, говорить із зворушливою таємничістю (Олесь Гончар, III, 1959, 201).
3. чого, перен., книжн. Найменший, але яскравий вияв якого-небудь почуття, здібності тощо. Ми друкували все те, в чому бачили іскру таланту (Іван Франко, XVI, 1955, 332); Не вважаючи на все, що було, у неї в серці завсігди жевріла іскра кохання до Романа, і останніми днями ця іскра розгоралася все більше й більше (Борис Грінченко. II, 1963, 285). ♦ Аж іскри з очей посипались — про запаморочення від болю (внаслідок удару по голові й т. ін.). [Гавриїл:] Вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки ж хіба він уміє так, як отець Олександер? Щоб аж іскри з очей посипались (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 46); Заронити іскру див. заронити; Іскра божа, заст. — про чиє-небудь природне обдаровання. Панночка була (і єсть) гарна.., має душу живу, і навіть іскру божу (Леся Українка, III, 1952, 744); Метати іскри — сердито, злобливо поглядати. Вона ледве не плакала від напливу почуттів, але очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 177).
Ілюстрації
|
|
|
|
