Відмінності між версіями «Щебетуха»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| + | |} | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щебетуха1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щебетуха2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щебетуха3.jpg|x140px]] |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щебетуха4.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 21:52, 29 листопада 2013
Щебетуха, -хи, ж. 1) Пѣвунья (о птицѣ). 2) Говорунья, болтунья. Чом до мене не говориш, моя щебетухо? Чуб. V. 332. Ум. Щебетушка, щебетушечка.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|}
| x140px | x140px | x140px | x140px |
Медіа
Див. також
http://yandex.ua/video/search?filmId=T15bLm618gE&where=all&text=щебетуха
Джерела та література
Зовнішні посилання
Щебетуха http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=392481 щебетуха 1 іменник жіночого роду, істота пташка розм. щебетуха 2 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину розм. Сучасні словники http://sum.in.ua/s/shhebetukha
ЩЕБЕТУХА, жін., розм. Жіночий рід до щебетун. Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68); Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо? (Українські народні пісні, 1, 1964, 156); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (Марко Кропивницький, II, 1958, 503); Веселі щебетухи і жартівниці, вони [близнючки] любили користуватись своєю надзвичайною подібністю і нерідко потішалися над залицяльниками, виходячи на побачення одна замість одної (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 80).
