Відмінності між версіями «Рукопис»

Версія за 10:43, 29 листопада 2013

Рукопис, -су, м. Рукопись. Ном. Од видавця. ІІІ.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РУКОПИС - у первісному значенні — текст твору, написаний письменником, літературознавцем (чи переписувачем) від руки. Цим терміном називають також оригінал твору, запропонований чи підписаний до друку. (Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін./ 2-ге видання. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 606)

РУКОПИС, у, ч., розм., рідко РУКОПИСЬ, і, ж. 1. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці. Прислати рукописи не можу, бо дещо не викінчено (Коцюб., III, 1956, 203); У радянський час К. Е. Ціолковський опублікував понад 100 своїх праць і залишив 450 рукописів (Веч. Київ, 20. II 1970, 4); Засилаю Вам разом з оцим листком Вашу рукопись (Мирний, V, 1955, 428). 2. Пам'ятка стародавньої писемності. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (їв., Тарас, шляхи, 1954, 373); На весь світ відомий Матанадаран — сховище древніх вірменських рукописів, де зібрано понад 10 тисяч унікальних манускриптів (Ком. Укр., З, 1967, 26). РУКОПИСАННЯ, я, с, заст. Рукопис; // Писання від руки. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 906)

РУКОПИСНИЙ, а, є. 1. Написаний від руки. Книги з папірусу, пергаменту були рукописними (Наука.., 12, 1962, 33); Рукописний журнал. 2. Стос, до рукопису. Рукописна традиція; II Признач, для зберігання рукописів. Рукописний відділ. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 906)

РУКОПИСЬ див. рукопис. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]] С. 906)

РУКОПИС – 1) В широкому значенні слова – будь-який текст, написаний від руки або надрукований на машинці. 2) Літературний або науковий твір написаний від руки. 3) У видавничій справі рукописом вважається текст твору, надісланий до видавництва для опублікування. (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 139).

РУКОПИС, - у, ч. 1. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці. 2. Пам'ятка стародавньої писемності (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).

Ілюстрації

Це цікаво знати!

Рукописи, що розповідали про лицарів і витончене кохання між лордами і леді, були дуже популярні в Англії. (Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. З англ.. – К.: Махаон-Україна, 2001 . – С. 133). В європейських монастирях ченці проводили більшу частину часу за переписуванням од руки книг. Вони прикрашали загалові літери текстів і краї сторінок вишуканими візерунками. Мусульмани досягли досконалості в каліграфії та написанні текстів гарним почерком. Буддисти ілюстрували історію життя Будди. У Китаї у періоди Тан і Сун художники створювали досконалі пейзажі. У Мексиці поширювалися манускрипти. За законами ісламу художникам заборонялося зображувати людей і тварин, оскільки це вважалося ідолопоклонством. Оздоблюючи текст, вони використовували рослинні орнаменти (Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. з англ. – К.: Махаон-Україна, 2001. – С. 138-139).

Синонімічний ряд

Рукописний (написання від руки), писаний, писемний, недрукований (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с. зі С. 578). Рукописання, рукопис, рукопис (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

Джерела та література

1. Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. з англ. – К.: Махаон-Україна, 2001. – С. 138-139
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089
3. Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с
4. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін./ 2-ге видання. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 606
5. Словник української мови: Том 8. (природа-ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
6. Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 139

Зовнішні посилання

Рукопис - [1].