Відмінності між версіями «Реготіти»
(Створена сторінка: '''Реготі́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) = '''Реготати. '''2) О сычѣ: кричать. ''Пугач реготів. ''Мил. 10. [[...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
[[Категорія:Ре]] | [[Категорія:Ре]] | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
| + | '''Реготі́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) = '''Реготати. '''2) О сычѣ: кричать. ''Пугач реготів. ''Мил. 10. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/reghotaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | РЕГОТАТИ, очу, очеш і рідко РЕГОТІТИ, очу, отиш, недок. Гучно, нестримно сміятися. [Одарка:] Вона так страшно реготала, що й досі той регіт лящить і вчувається мені!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 103); Чіпка аж за живіт береться та регоче (Панас Мирний, I, 1949, 294); Знесилена остаточно тим сміхом, впала [Катя] на траву й реготала (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 72); | ||
| + | // з кого. Насміхатися, глузувати з кого-небудь. А в кухні тим часом стояв несамовитий регіт. Реготали з паламаря (Панас Мирний, III, 1954, 87); | ||
| + | // перен. Видавати характерний звук, що нагадує гучний сміх (про птахів, тварин). Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики (Леся Українка, III, 1952, 249); Крик той сойка повторила: — А знайти мене вам зась! — І, регочучи, знялась, Лиш, майнули сині крила... (Дмитро Білоус, Пташ. голоси, 1956, 29); | ||
| + | // перен. Створювати розкотистий звук, що нагадує гучний сміх (про предмети, явища природи тощо). Коли б добігти, коли б сховатись, щоб уже не чути дзвонів, червоних дзвонів, що мчать навздогін, б'ють у саме серце, скачуть і регочуть, як божевільні (Михайло Коцюбинський., II, 1955, 181); — Пу-гу... пу-гу... ж-ж-ж... кряк!..і — регоче крига під гострими підковами... (Іван Микитенко, II, 1957, 26). | ||
| + | ♦ Реготати на пупа — те саме, що Сміятися на кутні [зуби] (див. кутній). — Таке мені слово сказала [Домця], що й повторяти не буду. Клятий Шугалія регоче, реготав би ти на пупа (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 315). | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrainian_pronouncing.academic.ru/7343/реготіти Орфоепічний словник української мови]=== | ||
| + | реготіти | ||
| + | [реигоут’і/тие] | ||
| + | -гоучу/, -готи/ш, -готиемо/, -готиете/; нак. -готи/, -гоут'і/т' | ||
| + | |||
| + | ===[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=291386 Орфографічний словник української мови]=== | ||
| + | реготіти | ||
| + | дієслово недоконаного виду | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1381749866_getimage-6.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sm3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:71465095.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:20110914142130.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ugarnie-anekdoti.jpeg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|0h_NnDgAeuU}} | ||
| + | {{#ev:youtube|6XeTB_fee7M}} | ||
| + | {{#ev:youtube|J7YySkc0oOo}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
Поточна версія на 01:30, 29 листопада 2013
Зміст
Словник Грінченка
Реготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) = Реготати. 2) О сычѣ: кричать. Пугач реготів. Мил. 10.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РЕГОТАТИ, очу, очеш і рідко РЕГОТІТИ, очу, отиш, недок. Гучно, нестримно сміятися. [Одарка:] Вона так страшно реготала, що й досі той регіт лящить і вчувається мені!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 103); Чіпка аж за живіт береться та регоче (Панас Мирний, I, 1949, 294); Знесилена остаточно тим сміхом, впала [Катя] на траву й реготала (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 72); // з кого. Насміхатися, глузувати з кого-небудь. А в кухні тим часом стояв несамовитий регіт. Реготали з паламаря (Панас Мирний, III, 1954, 87); // перен. Видавати характерний звук, що нагадує гучний сміх (про птахів, тварин). Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики (Леся Українка, III, 1952, 249); Крик той сойка повторила: — А знайти мене вам зась! — І, регочучи, знялась, Лиш, майнули сині крила... (Дмитро Білоус, Пташ. голоси, 1956, 29); // перен. Створювати розкотистий звук, що нагадує гучний сміх (про предмети, явища природи тощо). Коли б добігти, коли б сховатись, щоб уже не чути дзвонів, червоних дзвонів, що мчать навздогін, б'ють у саме серце, скачуть і регочуть, як божевільні (Михайло Коцюбинський., II, 1955, 181); — Пу-гу... пу-гу... ж-ж-ж... кряк!..і — регоче крига під гострими підковами... (Іван Микитенко, II, 1957, 26). ♦ Реготати на пупа — те саме, що Сміятися на кутні [зуби] (див. кутній). — Таке мені слово сказала [Домця], що й повторяти не буду. Клятий Шугалія регоче, реготав би ти на пупа (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 315).
Орфоепічний словник української мови
реготіти [реигоут’і/тие] -гоучу/, -готи/ш, -готиемо/, -готиете/; нак. -готи/, -гоут'і/т'
Орфографічний словник української мови
реготіти дієслово недоконаного виду
Ілюстрації
|
|
|
|
|
