Відмінності між версіями «Борсук»

Версія за 18:49, 28 листопада 2013

Борсук, -ка, м. Барсукъ. Борсу́к європе́йський, або лісовий[1] (Meles meles) — вид класу Ссавці (Mammalia) ряду Хижі (Carnivora) родини Куницеві (Mustelidae). Тварини цього виду ведуть наземний спосіб життя, риють підземні сховища — нори — складної будови. Активні переважно в темний час доби. Мають широкий спектр живлення. У північній частині ареалу взимку впадають у зимову сплячку. Родинні стосунки Систематика борсуків постійно переглядається. Наразі фахівці схильні поділяти «великий» колишній вид «борсук звичайний» на три види: борсук європейський, Meles meles (Linnaeus, 1758), борсук азійський Meles leucurus (Hodgson, 1847) та борсук японський Meles anakuma (Temminik, 1844). Вони добре розрізняються за морфологічними та краніологічними ознаками, особливостями забарвлення. Їхні ареали не перекриваються. Підвиди[ред. • ред. код] Вид борсук європейський (M. meles) поділяють на три підвиди[2]: європейський борсук M. m. meles (L., 1758), до якого належать усі популяції Європи та європейської частини Росії (на схід до Волги); азійський підвид M. m. canescens (Blanford, 1875), до якого належать популяції Кавказу, Малої Азії, Копетдага, Паміро-Алаю та західного Тянь-Шаню; норвезький борсук M. m. milleri (Baryshnikov, Puzachenko et Abramov, 2003), що населяє південно-західну частину Норвегії.

Поширення

Загальний опис ареалу Ареал борсука європейського та його просторові взаємини з борсуком азійським: ці види є вікарними. Борсук європейський поширений в усій Європі, на схід до р. Волга, в Малій та Передній Азії, на Кавказі, півночі Ірану та Афганістану, півдні Середньої Азії. Ареал борсука європейського на сході (орієнтовно по Уралу) межує з ареалом борсука азійського (Meles leucurus). Подібні пари вікарних видів, тобто видів, які заміщують один одного у просторі, серед ссавців відомі також для сарни європейської порівняно із сарною азійською, куниці лісової порівняно з соболем тощо.

Поширення в Україні Сучасне поширення борсука європейського (Meles meles) на сході України (за: Загороднюк, Корбченко, 2006, з уточн.). Сірим кольором показано південну межу ареалу в регіоні на середину ХХ ст. (за: Мигулін, 1938; Панченко, 1973; білі значки), лінією — на початок 80-х років ХХ ст. (за: Рева та ін., 1989)[7] В Україні борсук населяє всі природні зони, проте його поселення розподілені нерівномірно. Вважається рідкісним у рівнинних степах південних областей[4]. На 1951–1961 роки щільність популяції борсука становила 1,8 особин на 1000 га у лісостепових районах, 1,2 особини на 1000 га у Степу та 0,5 особин на 1000 га на Поліссі.[4] Станом на 1995–2000 роки для території Західної України відомо, що найбільша щільність популяції борсука виявлена в районах Розточчя та Вороняк (Львівська область) і в Тисьменицькому р-ні Івано-Франківської області (заказник «Козакова долина») — у межах 7-8 особин на 1000 гектарів придатних для виду угідь. Оптимальна щільність зберігається також у букових пралісах Угольського та Широколужанського лісових масивів Карпатського БЗ (Закарпатська область), де обліковано від 2 до 4 особин, і на території Путильського ДЛГ та Вижницького НПП (Чернівецька область) — 2-3 особини на 1000 га. Така ж щільність населення виду спосте­рігається на Поділлі (Тернопільська та Хмельницька область). Дещо нижчі її величини відмічені в межах Верхнього Дністра. В районі Верхньодністровських Бескидів, Стільського горбогір'я та Ходорівського Опілля вона становить від 1 до 2 особин на 1000 га. Найменша щільність популяції спостерігається у високогірних районах Україн­ських Карпат і в межах Малого й Волинського Полісся. Зокрема, на Івано-Франківщині в районі Центральних Ґорґан трапляється 1,9 особини і в НПП «Синевир» (Закарпатська область) — 1,7 особини на 1000 га. Достатньо низькі показники щільності виявлені в лісових масивах ДМГ «Сколе» — 0,8 особини, Свалявського ДЛГ — 0,4 особини, Шацького НПП — 0,3, Карпатського НПП — 0,2 особини на 1000 га.[8] По інших областях України докладних даних не має, але у східному регіоні спостерігається стала тенденція до збільшення чисельності та заселення степових ділянок.

Особливості біології Спосіб життя Борсук веде осілий спосіб життя. Оселяється в лісах усіх типів, у відкритих біотопах, там де є добрі захисні умови у вигляді чагарників. Для побудови поселень частіше обирає місця з ґрунтом, зручним для риття, та природними нерівностями рельєфу: яри, балки, круті береги водойм. Може жити поряд із людиною й навіть у містах[14]. Борсук європейський активний переважно в темний час доби. На полювання виходить у сутінках. Пересуваючись сімейною ділянкою у пошуках поживи, борсук відвідує другорядні сховища. Самці можуть залишатися у простих норах для денного сну. Самиці консервативні, вони більше часу проводять у головних «містечках», там народжують дитинчат. Сімейною територією борсуки пересуваються стежками, які поєднують між собою підземні сховища, кормові ділянки, місця водопою. Живлення Загалом борсук споживає різноманітні кормові об'єкти, як тваринного, так і рослинного походження: комах та інших безхребетних, амфібій, дрібних ссавців, фрукти, кореневища тощо. Відомо, що в Англії основу живлення борсука європейського складають дощові черви. Для інших популяцій дослідники відмічають сезонні зміни основних видів кормів[9][10][18]. Зокрема, дослідження спектру живлення борсука в Україні за сезонами і регіонами на території Західної України показало, що кормовий раціон борсука включає 52 види тварин і 47 видів рослин. З'ясовано також, що завдяки еврифагії цей вид легко переходить на живлення тими об'єктами, які домінують у відповідний сезон та у відповідній місцевості, і тому трофічний фактор суттєво не впливає на стан і динаміку популяції[18]. Кількість тих чи інших кормів залежить не тільки від сезонну, але й від кліматичних особливостей року. Температура та кількість опадів особливо впливають на стан популяцій безхребетних (основних кормових об'єктів у багатьох частинах ареалу), отже й на популяції борсуків. Вища смертність серед тварин, як молодих, так і дорослих, спостерігається у сухі роки з високою середньою температурою Розмноження та розвиток Спарювання у борсука європейського може відбуватися з лютого по вересень. Після запліднення у розвитку ембріона спостерігається довга стадія спокою — ембріональна діапауза. Вагітність може становити від 270 днів (спарювання влітку) до 376 днів (спарювання наприкінці зими). Борсучиха народжує дитинчат у головній норі в лютому-березні. Всього борсучат може бути 1—6, зазвичай 2—3. Наприкінці третього тижня життя у малюків відриваються слухові проходи, на 35—42 день — очі. Молочні зуби з'являються через місяць після народження, у 2,5 місяця починають змінюватись на постійні. До самостійного живлення молоді борсуки переходять, починаючи з віку 3—3,5 місяців. Статевої зрілості досягають на другий рік життя. Тривалість життя борсука може становити 15 років, але в середньому — 5—6 років Борсук та людина Борсук європейський може переносити небезпечні для людини та свійських тварин хвороби (сказ, туберкульоз великої рогатої худоби тощо)[23]. З метою контролю цих захворювань найчастіше чисельність тварин зменшують шляхом прямого знищення або знищення їхніх сховищ. Наразі в Європі в боротьбі зі сказом застосовують вакцинацію тварин у природних середовищах. У деяких частинах ареалу борсук може створювати сховища в полях, приватних садках, під будівлями. Це може викликати конфлікт між людьми й тваринами[24]. В Україні ще й досі одним з популярних методів лікування туберкульозу є борсучий жир. Тому часто борсуків відловлюють пастками та петлями саме з метою отримання жиру. Проте, слід зазначити, що ефективним методом лікування цієї хвороби є антибіотики та вчасне звернення до лікаря. Значну частку живлення борсука становлять безхребетні, серед яких — значна кількість шкідників лісового та сільського господарства Джерела Абелєнцев В. І. Куницеві. — Київ: Наукова думка, 1968. — 280 с. — (Фауна України. Т. 1: Ссавці, вип. 3). Аристов А. А., Барышников Г. Ф. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Хищные и ластоногие. — СПб., 2001. — 560 с. (рос.) Дикий І. В. Аналітичний огляд наукових праць з проблем біології борсука (Meles meles L.) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Біологічні науки». — 2002. — № 1 (45). — С. 154-170. Дикий І. Особливості поселень борсука (Meles meles L.) на території заходу України // Вісник Львівського університету, серія біологічна. — 2005. — В. 40. — С. 101–110. Посилання Д.Аттенборо «Таємне життя борсуків» Badger Trust Staffordshire Badger Conservation Group Badger-video

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%83%D0%BA+%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F&rlz=1C1AVSA_enUA559UA559&espv=210&es_sm=93&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=RnGXUp6xAqmv4QTL8ICQAw&ved=0CAkQ_AUoAQ&biw=1152&bih=735#facrc=_&imgdii=_&imgrc=kBcAuOlaLrZWQM%3A%3BUuP58mN2pRZscM%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.zoolog.com.ua%252Fssavci%252Fbo.gif%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.zoolog.com.ua%252Fssavci27.html%3B218%3B271

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання