Відмінності між версіями «Кошеня»
(Створена сторінка: '''Кошеня́, -ня́ти''''', с. ''Котенокъ. ''Запишався, як кошеня в попелі. ''Ном. № 2473. [[Категорія:К...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кошеня́, -ня́ти''''', с. ''Котенокъ. ''Запишався, як кошеня в попелі. ''Ном. № 2473. | '''Кошеня́, -ня́ти''''', с. ''Котенокъ. ''Запишався, як кошеня в попелі. ''Ном. № 2473. | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/koshenja '''Кошеня'''], | ||
| + | КОШЕНЯ, яти, сер. Маля кішки. Діти гралися в хаті з кошенятами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); Женя нагадувала мені.. кошеня (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 62); * У порівняннях. Козеня, Неначе теє кошеня, І не пручалось, не кричало, На лоні пестилося, гралось (Тарас Шевченко, II, 1953, 308); | ||
| + | // перен., зневажл. Про малу на зріст, кволу, але задирливу людину. [Трохим:] Ах, ти кошеня! Хто це про мене таке сміє говорити? (Вадим Собко, П'єси, 1958, 305). | ||
| + | ♦ Хоч кошенят бий, зневажл. — про людину з грубими рисами обличчя. Приїхав з полку старший панич .. Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям, з великим лобом — хоч кошенят бий, .і великими, розумними, сірими очима (Панас Мирний, I, 1949, 203). | ||
| + | [http://slovnyk.ua/?swrd=%EA%EE%F8%E5%ED%FF&x=0&y=0 '''Кошеня'''] | ||
| + | [http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ '''Кошеня'''], | ||
| + | КОТЕНЯ́ (мала кішка), КОТЯ́, КОШЕНЯ́. Петрусь бігав по хаті, грався з котеням, щебетав, пустував (І. Нечуй-Левицький); - Зараз ми хоре котя з печі, подивилися йому живчик, - овва, кепсько! (І. Франко); Женя нагадувала мені.. кошеня (Л. Смілянський). | ||
| + | [http://svitslova.com/idioms-dictionary/2577-za-kogo-majesh.html '''Кошеня'''], | ||
| + | За кого мене (нас) приймаєш (-єте) | ||
| + | За кого мене (нас) приймаєш (-єте) у ролі прис. – хтось не такий, як декому здається. | ||
| + | – Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, щоб тим нас привести в розлад. За кого ти мене приймаєш? Хіба ж ти, сучище, не знаєш, що Зевс мій чоловік і брат? (Котляревський, Повне зібрання творів, т. І, 1952, стор. 245). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кошеня1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кошеня2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кошеня3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кошеня4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
Версія за 15:53, 28 листопада 2013
Кошеня́, -ня́ти, с. Котенокъ. Запишався, як кошеня в попелі. Ном. № 2473.
Сучасні словники
Кошеня, КОШЕНЯ, яти, сер. Маля кішки. Діти гралися в хаті з кошенятами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); Женя нагадувала мені.. кошеня (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 62); * У порівняннях. Козеня, Неначе теє кошеня, І не пручалось, не кричало, На лоні пестилося, гралось (Тарас Шевченко, II, 1953, 308); // перен., зневажл. Про малу на зріст, кволу, але задирливу людину. [Трохим:] Ах, ти кошеня! Хто це про мене таке сміє говорити? (Вадим Собко, П'єси, 1958, 305). ♦ Хоч кошенят бий, зневажл. — про людину з грубими рисами обличчя. Приїхав з полку старший панич .. Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям, з великим лобом — хоч кошенят бий, .і великими, розумними, сірими очима (Панас Мирний, I, 1949, 203). Кошеня Кошеня, КОТЕНЯ́ (мала кішка), КОТЯ́, КОШЕНЯ́. Петрусь бігав по хаті, грався з котеням, щебетав, пустував (І. Нечуй-Левицький); - Зараз ми хоре котя з печі, подивилися йому живчик, - овва, кепсько! (І. Франко); Женя нагадувала мені.. кошеня (Л. Смілянський). Кошеня, За кого мене (нас) приймаєш (-єте) За кого мене (нас) приймаєш (-єте) у ролі прис. – хтось не такий, як декому здається. – Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, щоб тим нас привести в розлад. За кого ти мене приймаєш? Хіба ж ти, сучище, не знаєш, що Зевс мій чоловік і брат? (Котляревський, Повне зібрання творів, т. І, 1952, стор. 245).
Ілюстрації
|
|
|
|
