Відмінності між версіями «Жовнір»
Ася (обговорення • внесок) (→Медіа) |
Ася (обговорення • внесок) (→Див. також) |
||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | {{#ev:youtube|feigqXl9eaE}} | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 14:04, 28 листопада 2013
Жовнір, -ра, м. Солдатъ. Про їдного жовніра війна буде. Ном. № 833. Пішов милий в жовніри, я я іду в черниченьки. Чуб. V. 54. Ум. Жовнірик, жовніронько, жовнірочок.
Жовнір походить від українського прозивного «Жівнір» - «солдат» (спочатку - «солдат польської армії»).
"Іде жовнір з України.Та й керує до дівчини."А хто хоче войну знати/Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. іст. Солдат польської армії. Польські жовніри їхали по чотири в ряд (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 43); Через вигін повз кухню червоноармієць із гвинтівкою в руках вів двох жовнірів у конфедератках (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 84).
2. діал. Солдат. Та не один жовнір плаче, Та й не один туже, Що він, бідний, цісареві Задарма так служе (Народна лірика, 1956, 131); Набігли на циганську халупу турецькі жовніри, зробили трус, познаходили в плавнях якесь манаття (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 377).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539
Copyright 2010-2012 Найповніший тлумачний словник української мови онлайн V&V Project
Словник української мови (Словарь украинскаго языка). Борис Грінченко.
