Відмінності між версіями «Жовнір»
Ася (обговорення • внесок) (→Ілюстрації) |
Ася (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | 1. іст. Солдат польської армії. Польські жовніри їхали по чотири в ряд (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 43); Через вигін повз кухню червоноармієць із гвинтівкою в руках вів двох жовнірів у конфедератках (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 84). | ||
| + | |||
| + | 2. діал. Солдат. Та не один жовнір плаче, Та й не один туже, Що він, бідний, цісареві Задарма так служе (Народна лірика, 1956, 131); Набігли на циганську халупу турецькі жовніри, зробили трус, познаходили в плавнях якесь манаття (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 377). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 13:40, 28 листопада 2013
Жовнір, -ра, м. Солдатъ. Про їдного жовніра війна буде. Ном. № 833. Пішов милий в жовніри, я я іду в черниченьки. Чуб. V. 54. Ум. Жовнірик, жовніронько, жовнірочок. Жовнір походить від українського прозивного «Жівнір» - «солдат» (спочатку - «солдат польської армії»). Морфологічні та синтаксичні властивості жовнір Іменник, одухотворене, чоловічий рід. Вимова МФА: од. ч. [], мн. ч. [] "Іде жовнір з України.Та й керує до дівчини."А хто хоче войну знати/Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. іст. Солдат польської армії. Польські жовніри їхали по чотири в ряд (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 43); Через вигін повз кухню червоноармієць із гвинтівкою в руках вів двох жовнірів у конфедератках (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 84).
2. діал. Солдат. Та не один жовнір плаче, Та й не один туже, Що він, бідний, цісареві Задарма так служе (Народна лірика, 1956, 131); Набігли на циганську халупу турецькі жовніри, зробили трус, познаходили в плавнях якесь манаття (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 377). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.
Ілюстрації
|
|
|
|
