Відмінності між версіями «Геній»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гений1.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Геній2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Геній2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Геній3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Геній3.jpg|x140px]] | ||
Версія за 12:58, 28 листопада 2013
Геній, -нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГЕНІЙ, я, чол.
1. Те саме, що геніальність 1. З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28); В. І. Ленін найповніше поєднував у собі теоретичну силу великого ученого і геній неперевершеного політика (Комуніст України, 10, 1967, 18).
2. Особа, наділена геніальністю. — То ж — великі генії творили [музику] (Панас Мирний, III, 1954, 204); Геній українського народу, Шевченко Тарас, викуплений на волю російськими письменниками, — не схотів Миколі Палкіну коритись (Павло Тичина, III, 1957, 53); // у чому, на що, розм. Особа, яка досконало знає що-небудь, у міс щось робити.
3. В давньоримській міфології — дух, божество, покровитель людини в її діяльності. Геній то був, але геній не той, що з'являвся Темної ночі тоді, коли жахом скував мою душу (Леся Українка, I, 1951, 22).
Добрий геній чий — людина, яка робить благотворний вилив на кого-небудь, приносить користь комусь. [Ірина:] Спасибі вам.. Ви добрий геній наш! (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 329); Злий геній чий — людина, яка робить поганий вплив на кого-небудь, припосить шкоду комусь. — Сам Василь Митрофанович пожалував, — саркастично кинув Федір Рибка і, відходячи від мене, додав: Наш злий геній... щоб його чорти забрали (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 155).
4. чого. Найвищий вияв, уособлення чого-небудь. Весь свій могутній різносторонній геній художника і поета, мислителя і борця Шевченко присвятив служінню народові (Комуніст України, 2, 1961, 51).
Фразеологічний словник української мови
ГЕНІЙ
до́брий ге́ній чий, кого, чого, книжн. Людина, яка благотворно впливає на кого-небудь, приносить користь комусь. (Ірина:) Спасибі вам .. Ви добрий геній наш! (Л. Дмитерко); — Повірте, Ірен… Ви зробились моїм добрим генієм.., якого я нізащо не хочу втратити (В. Підмогильний); Із хвилюванням узяли ми до рук перший том вибраних творів Володимира Сосюри, доброго генія молодості наших батьків, нашої молодості (З газети); Як добрий геній, Ганя здержувала шкодливий (шкідливий) вплив Хоцінського (І. Нечуй-Левицький).
злий ге́ній чий, кого, чого, книжн. Людина, яка погано впливає на кого-небудь, приносить шкоду комусь. — Сам Василь Митрофанович пожалував,— саркастично кинув Рибка і .. додав: — Наш злий геній.., щоб його чорти забрали (М. Чабанівський).
Ілюстрації
|
|
|
|
