Відмінності між версіями «Дідух»

Версія за 10:01, 28 листопада 2013

Дідух, -ха, м. или дідуха, -хи, ж. 1) Солома, которую стелять въ хатахъ наканунѣ Рождества Христова. О. 1861. XI. Св. 60. Чуб. І. 44. ІІІ. 437. 2) Фитиль, напитанный остатками отъ перечистки воску. 3) Пробка изъ соломы. 4) Связка тростника или соломы, употребляемая для загорожи или обшивки стѣнокъ куреня и т. п. Чуб. VII. 379.

Зміст

   1 Сучасні словники
   2 Ілюстрації
       2.1 Це цікаво знати!
       2.2 Рекомендовані джерела
   3 Див. також
   4 Інтернет ресурси

Сучасні словники == Дідух== - ч. етн. Сніп, якого ставили за старим звичаєм у кутку хати перед Різдвом (Великий тлумачний словник) - Дідух, а, чол., етн. Сніп, який ставили за старим звичаєм у кутку хати перед Різдвом. Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю, з Дідухом і кутею (Іван Франко, VIII, 1952, 100); Марина внесла до хати сніп пшениці.. і ставить його в куток. Цей сніп називається дідухом (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 82). (Словник української мови) - Дідух – дід: 1) солома або сіно, що стелять у хатах під Різдво Христове; 2) ритуальний сніп (свя¬точний дід) жита або пшениці, який ставлять у Святвечір на поку¬ті під образами; робили його іноді у вигляді пишного вінка, ув’язано¬го з кільканадцяти пучків соломи з конусоподібною верхівкою з без¬лічі колосся; після Водохреща йо¬го змочували, зерно з нього вико¬ристовували з охоронною метою, зокрема в похоронних обрядах; у Карпатській Україні цей сніп звав¬ся корочуном, у деяких інших міс¬цях — колядою, колядником; див. ще Спасова борода. Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю, з дідухом і кутею (І. Франко); 3) пробка (чіп) із соломи; 4) гніт, просякну¬тий залишками від перечищення воску; 5) сніп очерету або соломи, який використовували для загоро¬ди або обшивки стінок куреня, стін хати тощо. (Словник-довідник)

Ґелґотати, Ґаґати: дієсл. -ґаю, -єш - Кричати як гуси

(Іван Верхратський)

Ґелґотати, очу, очеш, Ґелґотіти, очу, оти́ш, недок.

1. Підсил. до ґелґати. Гусак ґелґоче, витягує довгу шию (Олесь Донченко, VI, 1957, 51); А по дворах розпачливо кудкудакали кури, ґелґотіли гуси (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 393).

2. Перен., розм. Голосно, нерозбірливо, незрозуміло розмовляти; галасувати. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 186); З ранку й до ночі.. ґелґотали перекупки (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 23); На тім кінці столу жінки голосно ґелґотіли (Андрій Головко, II, 1957, 63); Десь останні торохтіли за горбом в пітьмі обози, і незвично ґелґотіли язики чужі на розі (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 80).

(Словник української мови: в 11 томах. - Том 2. - К.: Наукова думка, 1971. — С. 47). Ілюстрації Гелготання 1.jpg Гелготання 2.jpg Гуси.jpg Це цікаво знати!

Сонник Міллера:

Докучаюче ґелготання гусей - нещастя; дивитися на гусей, що пливуть - удача; гуси на траві - сприятливий сон, мертвий гусак - близькі втрати, незадоволення; для люблячого - бачити гусей - нагадування про гідність у стосунках з коханою, про вірність слову; скликати гусей і годувати їх - придбання майна; їсти гусака - деякі сумніви у справах.

Рекомендовані джерела

Див. також

Звуки - ґелготання гусей Інтернет ресурси Криворучко В. Вживання букви Ґ / кг (чи інших написань) в історії розвитку мови