Відмінності між версіями «Архив»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/arkhiv Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | '''АРХІВ''', у, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам'яток та ін. ''Годинами переглядав'' [М. Костомаров] ''у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи'' (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 373); ''Поки розшукав його'' [документ] ''в Житомирі, в обласному архіві, то не один пуд солі з'їв'' (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 112); | ||
| + | // Відділ установи, в якому зберігаються старі документи, листи, закінчені справи тощо. ''Центральний партійний архів Інституту марксизму-ленінізму перетворився тепер в найбільше сховище безсмертної спадщини Маркса і Енгельса'' (Літературна газета, 6.V 1958, 1). | ||
| + | |||
| + | 2. Листи, рукописи, знімки і т. ін., які стосуються діяльності якої-небудь установи або особи. Архів Нечуя-Левицького, розкиданий по різних місцях, ніким ще не описаний і не вивчений (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 284); У жовтні 1932 р поліція [у Львові] розгромила редакцію «Вікон», знищила весь архів, заарештувала багатьох співробітників журналу (Історія української літератури, II, 1956, 580). | ||
| + | ♦ '''Здати в архів''' (до архіву) кого, що — забути, визнати непотрібним. [Орест:] ''Коли пропало, то вже не поправиш...'' [Острожин:] ''Як ви можете так спокійно? Се ж значить, здати себе в архів?'' (Леся Українка, II, 1951, 83); [Божко:] ''Е, Гришо, рано ви здаєте до архіву свій скальпель. Поки що операція — радикальна допомога'' (Сава Голованівський, Драми, 1958, 160). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 09:33, 28 листопада 2013
Архи́в, -ва, м. и архи́ва, -ви, ж. Архивъ. В наших церковних і манастирських архивах усякі дієписні... акти. О. 1862. VII. 62, 63.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) АРХІВ, у, чол.
1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам'яток та ін. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 373); Поки розшукав його [документ] в Житомирі, в обласному архіві, то не один пуд солі з'їв (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 112); // Відділ установи, в якому зберігаються старі документи, листи, закінчені справи тощо. Центральний партійний архів Інституту марксизму-ленінізму перетворився тепер в найбільше сховище безсмертної спадщини Маркса і Енгельса (Літературна газета, 6.V 1958, 1).
2. Листи, рукописи, знімки і т. ін., які стосуються діяльності якої-небудь установи або особи. Архів Нечуя-Левицького, розкиданий по різних місцях, ніким ще не описаний і не вивчений (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 284); У жовтні 1932 р поліція [у Львові] розгромила редакцію «Вікон», знищила весь архів, заарештувала багатьох співробітників журналу (Історія української літератури, II, 1956, 580). ♦ Здати в архів (до архіву) кого, що — забути, визнати непотрібним. [Орест:] Коли пропало, то вже не поправиш... [Острожин:] Як ви можете так спокійно? Се ж значить, здати себе в архів? (Леся Українка, II, 1951, 83); [Божко:] Е, Гришо, рано ви здаєте до архіву свій скальпель. Поки що операція — радикальна допомога (Сава Голованівський, Драми, 1958, 160).
Ілюстрації
|
|
|
|
