Відмінності між версіями «Ґніт»
(Створена сторінка: '''Ґніт, ґнота, '''''м. ''Фитиль, свѣтильня. ''Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. ''Уман...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | == '''Ґніт''' == | ||
'''Ґніт, ґнота, '''''м. ''Фитиль, свѣтильня. ''Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. ''Уман. у. ''Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. ''Нп. '''Ні ґнота нема. '''Нѣтъ ничего. Лохв. у. Ум. '''Ґнотик. '''Ув. '''Ґнотище. '''''Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє. ''Васильк. у. | '''Ґніт, ґнота, '''''м. ''Фитиль, свѣтильня. ''Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. ''Уман. у. ''Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. ''Нп. '''Ні ґнота нема. '''Нѣтъ ничего. Лохв. у. Ум. '''Ґнотик. '''Ув. '''Ґнотище. '''''Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє. ''Васильк. у. | ||
− | [[Категорія:Ґн]] | + | [[Категорія:Ґн]]<br /> |
+ | |||
+ | == Сучасні словники == | ||
+ | '''ҐНІТ''' 2, ґнота, чол. Стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін. Ґніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 254); Було тихо. Лише потріскував ґніт свічки, що горіла одиноко на столі (Юрій Яновський, I, 1958, 188); Іван заправив ґніт [у лампу], загвинтив машинку, поставив ковпачок і надів скло (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 68); * У порівняннях. Тихо, наче ґніт у каганці, зотлівало його старе життя (Панас Мирний, IV, 1955, 30); | ||
+ | // Горючий шнур для запалювання чого-небудь, проведення вибухів, а також для передачі вогню на відстань. Він одразу згадав, що патрони позабивано неглибоко, що ґноти були короткі. Вибух мусить бути зараз — ось-ось (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 149); Роблять глибокі діри [в скелі]. Закладають туди набої. Проводять запальний ґніт (Микола Трублаїні, I, 1955, 188); * У порівняннях. Голос блиснув і спалахнув, як ґніт (Андрій Головко, I, 1957, 63). | ||
+ | |||
+ | [http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%202,%201971.%20—%20Стор.%2096. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 96.] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | '''ҐНІТ''' | ||
+ | |||
+ | ґніт | ||
+ | іменник чоловічого роду | ||
+ | у свічці | ||
+ | |||
+ | [http://slovopedia.org.ua/35/53904/65727.html Орфографічний словник української мови] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | '''ҐНІТ''' | ||
+ | |||
+ | устроми́ти ґно́та кому. Довести свою перевагу; відзначитися. Олешківський батальйон Червоної гвардії хотів показати, що він уміє не лише по-простому битися з білими, а й устромити комусь ґнота гвардійським плац-парадом (Ю. Яновський).<br /> | ||
+ | |||
+ | [http://slovopedia.org.ua/49/53904/357018.html '''Фразеологічний словник української мови'''] | ||
+ | <br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | '''ҐНІТ''' | ||
+ | ґніт; ч. | ||
+ | (нім.) | ||
+ | 1. Стрічка, шнур, що використовується для горіння у часових лапках, свічках і т. ін. | ||
+ | 2. Горючий шнур для проведення вибухів. | ||
+ | |||
+ | [http://slovopedia.org.ua/36/53904/237581.html Словник іншомовних слів] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | == Ілюстрації == |
Версія за 09:53, 24 листопада 2013
Ґніт
Ґніт, ґнота, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Нп. Ні ґнота нема. Нѣтъ ничего. Лохв. у. Ум. Ґнотик. Ув. Ґнотище. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.
Сучасні словники
ҐНІТ 2, ґнота, чол. Стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін. Ґніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 254); Було тихо. Лише потріскував ґніт свічки, що горіла одиноко на столі (Юрій Яновський, I, 1958, 188); Іван заправив ґніт [у лампу], загвинтив машинку, поставив ковпачок і надів скло (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 68); * У порівняннях. Тихо, наче ґніт у каганці, зотлівало його старе життя (Панас Мирний, IV, 1955, 30); // Горючий шнур для запалювання чого-небудь, проведення вибухів, а також для передачі вогню на відстань. Він одразу згадав, що патрони позабивано неглибоко, що ґноти були короткі. Вибух мусить бути зараз — ось-ось (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 149); Роблять глибокі діри [в скелі]. Закладають туди набої. Проводять запальний ґніт (Микола Трублаїні, I, 1955, 188); * У порівняннях. Голос блиснув і спалахнув, як ґніт (Андрій Головко, I, 1957, 63).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 96.
ҐНІТ
ґніт іменник чоловічого роду у свічці
Орфографічний словник української мови
ҐНІТ
устроми́ти ґно́та кому. Довести свою перевагу; відзначитися. Олешківський батальйон Червоної гвардії хотів показати, що він уміє не лише по-простому битися з білими, а й устромити комусь ґнота гвардійським плац-парадом (Ю. Яновський).
Фразеологічний словник української мови
ҐНІТ
ґніт; ч.
(нім.)
1. Стрічка, шнур, що використовується для горіння у часових лапках, свічках і т. ін.
2. Горючий шнур для проведення вибухів.